Микола Вікторович Мазур
Персональний сайт

У цій справі можливе адміністративне правопорушення було виявлене працівниками СБУ щонайменше в липні 2016 року, але зібрані ними матеріали були передані до поліції, яка уповноважена складати протокол за відповідною статею лише в жовтні 2016 року. При складанні протоколу про адміністративне правопорушення уповноважена особа поліції зазначила датою виявлення правопорушення дату складання протоколу. Отже, суду необхідно було з'ясувати, що є датою виявлення правопорушення в розумінні ст.38 КУпАП.

Вирішуючи це питання, суд застосовував прецеденти ЄСПЛ у справах «Олександр Волков проти України» та «ВАТ "Нефтяна компанія Юкос" проти Росії».

Постанова залишена в силі апеляційним судом.

Мазур М. В. Наукове обговорення проблем судової правотворчості в радянський період / М. В. Мазур // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2009. – № 2. – С. 111–117.

Мазур М. В. Дискусія про правотворчі повноваження судів у дореволюційній українській і російській літературі / М. В. Мазур // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – 2007. – № 3. – С. 52-60.

Мазур Н. В. Влияние прецедентов Европейского суда по правам человека на практику Конституционных судов России и Украины / Н. В. Мазур // Влияние международного права на национальное законодательство (Материалы заседания Международной школы-практикума молодых ученых-юристов. Москва. 24-26 мая 2007 г.) / Отв. ред. Т.Я. Хабриева и Ю.А. Тихомиров. – М. : Юриспруденция, 2007. – С. 95-100.

Мазур М. В. Застосування прецедентів Європейського суду з прав людини у сфері кримінальної юстиції / М. В. Мазур // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. – 2008. – Спец. вип. № 6. – Ч. 2. – С. 23–30.

Мазур Н.В. Влияние судебной практики на развитие избирательного права в Украине / Н. В. Мазур // Вестник Тверского государственного университета. – 2008. – № 10 (70). – С. 177-185.

Постановою від 08 грудня 2016 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Попаснянському районі Луганської області про визнання неправомірними дій і зобов'язання вчинити дії суд задовольнив позов частково. Хоча суд відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог щодо зобов’язання відповідача призначити пенсію (оскільки позивачу не вистачало приблизно півроку загального трудового стажу), головним питанням, яке мало принципове значення для реалізації пенсійних справ позивача, було питання про визнання пільговим понад 8 років трудового стажу на підприємстві, яке не було ліквідоване в установленому законом порядку, але фактично припинило існування близько 15 років тому. ПФУ не визнав цей стаж пільговим, посилаючись на те, що позивач не надав уточнюючої довідки підприємства, а підтвердити стаж на підставі архівних документів неможливо, оскільки підприємство не було ліквідоване.

Вирішуючи цю справу суд наголосив, що з огляду на положення статей 1, 3, 8, 129 Конституції України, як права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, так і права, гарантовані національним законодавством, мають бути не теоретичними та ілюзорними, а ефективними на практиці. Це вимагає від державних органів приймати рішення, від яких залежать права громадян, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Мазур М. В. Прецеденти Європейського суду з прав людини в системі джерел конституційного права України / М. В. Мазур // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 39. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корець­кого НАН України, 2008. – С. 226-232.

Мазур М. В. Про співвідношення понять «джерело права» та «форма права» / М. В. Мазур // Демократія та право: проблеми взаємовпливу і взаємозалежності: Матеріали міжнар. наук. конф. (26 жовт. 2007 р., м. Київ) / За ред. акад. АПрН України О.В. Скрипнюка. – Х.: Право, 2008. – С. 263-265. 

Мазур М.В., Беніцький А.С. Деякі міркування про проблеми кримінальної відповідальності за невиконання рішень Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини [Електронний ресурс] // Юридичний Луганськ. – Режим доступу: http://jurlugansk.ucoz.org/publ/13-1-0-437. – Дата публікації: 08.10.2011.

Автори указують на причини неможливості притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 382 КК України у випадку невиконання рішень Конституційного Суду України та рішень Європейського суду з прав людини.

У статті проаналізована практика ЄСПЛ щодо права на вільні вибори (ст.3 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Тагієв Р. С. Право на вільні вибори в рішеннях Європейського суду з прав людини / Р. С. Тагієв, М. В. Мазур // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 9. – С. 31-34. 

З посиланням на рішення ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» (останнє не було остаточним на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення, рішення оскаржене до Великої палати) суд зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Отже в такому разі справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв’язку з відсутністю складу правопорушення. У постанові також зазначено, які саме істотні обставини мають бути відображені в протоколі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.164 КК України.

Ця справа цікава тим, що в ній розглядалася досить типова проблема підтвердження певних фактів, яка обумовлена тим, що в радянські часи більшість документів складалися російською мовою, а при подальшому їх перекладі українською мовою прізвища, імена та по батькові осіб записувалися по-різному. Зокрема, в цій справі в різних документах прізвище заявниці та членів її сім'ї записувалося українською мовою як "Сіров(а)" або "Сиров(а)", ім'я заявниці - "Раїса" або "Раіса", по батькові заявниці - "Григоріївна", "Григорівна" або "Григоровна", по батькові чоловіка заявниці - "Євгенович" або "Євгенійович". При цьому в різних документах можна було зустріти різні комбінації прізвищ, імен і по батькові заявниці та членів її сім'ї. У зв'язку з цим, заявниця мала значні складнощі в різних ситуаціях, коли необхідно було підтвердити певні факти, у тому числі факти родинних відносин.

Отже, якими доказами можна довести, що в усіх цих документах мова йшла саме про заявницю, а не 5 різних осіб?

У даному рішенні суд, керуючись принципом верховенства права, прийшов до висновку, що бабуся, яка замість матері виростила онука, має право в розумінні ст.1168 ЦК України на відшкодування моральної шкоди, завданої вбивством останнього.

Крім того, суд із застосуванням практики ЄСПЛ зробив певні висновки щодо доведеності обставин, які мали значення для справи, «поза розумним сумнівом», а також щодо розміру відшкодування.

Чи залишилося це рішення в силі?

У цій справі за позовом пенсіонера до шахти суд прийняв рішення про зобов'язання надати вугілля згідно ст.43 Гірничого закону України. Посилаючись на рішення ЄСПЛ у справі "Будченко проти України", суд дійшов висновку, що положення ст.43 Гірничого закону України створюють у позивача майновий інтерес, який підлягає захисту на підставі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. 

Мазур М.В. Адміністративна відповідальність за порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції // Юридичний бюлетень : наук. журн. / редкол. : О. Г. Предместніков та ін. – Одеса, ОДУВС, 2016. — Вип. 2 (2). — С. 74-86. 

Административная ответственность за нарушение порядка перемещения товаров в район или с района проведения антитерористической операции

Administrative responsibility for violation of order of goods trasference to or from the district of carrying out antiterrorist operation

Текстова версія статті >>>

PDF-версія статті >>>

В ухвалі від 02.07.2016 р. Попаснянський районний суд Луганської області вирішив здійснювати заочний розгляд цивільної справи. При цьому оцінивши поведінку відповідача та третьої особи (юридичної особи, директором якої є відповідач), суд дійшов висновку, що відповідачу було надано достатньо можливостей для того, щоб взяти участь у розгляді справи особисто або через свого представника, проте він цією можливістю не скористався, подаючи численні клопотання про відкладення судового розгляду, які не підкріплені доказами поважності причин неявки в судове засідання. В ухвалі суд послався на рішення ЄСПЛ у справі "Смірнова проти України", де він дійшов висновку, що порушення розумного строку розгляду справи відбулося в тому числи з тієї причини, що національний суд не вжив заходів щодо протидії тактиці затягування розгляду справи відповідачем, який неодноразово заявляв відводи, клопотання та не з’являвся в судові засідання.

У цій постанові суд прийшов до висновку, що практика органів ПФУ щодо вимоги уточнюючої довідки для підтвердження пільгового стажу, яка може бути обгрунтованою в звичайній ситуації, в особливій ситуації заявника, котрий є внутрішньо переміщеною особою, становить непряму дискримінацію. У цій постанові суд послався на рішення ЄСПЛ у справах «Тлімменос проти Греції» (Thlimmenos v. Greece, рішення від 06.04.2000, заява № 34369/97), «Andrejeva v. Latvia» (рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.), «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) тощо.

Виправдальний вирок у кримінальному провадженні, в якому особу обвинувачували в корегуванні вогню артилерії терористів по м.Попасна, а також у незаконному зберіганні бойових припасів (патронів). Обставини справи надзвичайно цікаві (що насправді було встановлено під час судового розгляду, читайте у вироку). Крім того, у вироку застосовано практику ЄСПЛ щодо оцінки доказів. 

У постанові від 30.03.2016 року суд повернув справу про адміністративне правопорушення за ст.164 КУпАП до відповідного органу ДФС для належного оформлення. При цьому з посиланням на справи «Engel and Others v. the. Netherlands», «Ozturk v. Germany», «Lutz v. Germany», «Gurepka v. Ukraine», «Gurepka v. Ukraine (no. 2)» та інші Попаснянський районний суд зазначив, що ЄСПЛ тлумачить поняття «кримінальний», яке вживається у статей 6 і 7 Конвенції з прав людини, а також ст. 2 Протоколу №7 до цієї Конвенції, «автономно», тобто незалежно від національної термінології, включаючи сюди адміністративні, дисциплінарні, митні проступки тощо. Це, безперечно, стосується і ст.164 КУпАП, яка передбачає покарання у вигляді штрафу на суму від 17000 грн., тоді як найменший розмір штрафу за Кримінальним кодексом України становить 510 грн.

У зв’язку з цим суд наголосив, що особам, стосовно яких складено протокол про адміністративне правопорушення за цією статтею, мають бути забезпечені всі гарантії, які передбачені в ст.6 Конвенції.