У даному рішенні суд, керуючись принципом верховенства права, прийшов до висновку, що бабуся, яка замість матері виростила онука, має право в розумінні ст.1168 ЦК України на відшкодування моральної шкоди, завданої вбивством останнього.
Крім того, суд із застосуванням практики ЄСПЛ зробив певні висновки щодо доведеності обставин, які мали значення для справи, «поза розумним сумнівом», а також щодо розміру відшкодування.
Рішення було скасоване апеляційним судом (посилання на рішення апеляційного суду додам як тільки буде виготовлено його повний текст).
Можете висловити свою думку щодо цієї ситуації в Facebook:
Справа №423/916/16-ц
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2016 року м. Попасна
Попаснянський районний суд Луганської області в складі головуючого судді Мазура М.В. за участю секретаря судового засідання Соловйової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 20000 грн., заподіяну вбивством відповідачем її онука ОСОБА_3 Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що з самого дитинства вона виховувала ОСОБА_3 та після його смерті відчула сильне душевне потрясіння, тривалий час перебувала у депресії, у зв'язку з чим загострилася гіпертонічна хвороба. Думки про смерть онука досі не залишають її, на цьому фоні погіршився її сон, крім того, у стані постійного душевного хвилювання позивач змушена неодноразово з'являтися до правоохоронних органів і суду в якості потерпілої. Також негативний вплив на душевний стан потерпілої мав той факт, що обвинувачений змінив свою позицію в суді, заперечуючи свою винуватість, крім того, він не вжив жодних заходів щодо відшкодування шкоди.
У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала, пояснивши, що вихованням ОСОБА_3 займалася саме вона з дворічного віку. Зокрема, ОСОБА_3 є сином її доньки ОСОБА_4. Остання виїхала на заробітки до Москви, а дитина залишилася з нею. ОСОБА_3 одружився приблизно о 2013 році та з того часу проживав з дружиною, лише за три дні до вбивства він повернувся жити до позивачки, оскільки посварився з дружиною. Після того, як вона дізналася про вбивство, вона прийшла на місце злочину, вона бачила труп онука, який залишався на місце скоєння злочину до ранку, після чого приблизно об 11 годині забрали до моргу. Дружина онука не організовувала його поховання, всі організаційні та фінансові питання, пов'язані з похоронами, вирішувала позивач. Позивач визнала, що онука притягали до кримінальної відповідальності за незаконний обіг наркотиків. Повторила, що гіпертонічна хвороба посилилася після смерті онука, хоча була в неї і раніше, до лікарні не зверталася, бо не має коштів на лікування.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, заявив, що він не винуватий у вчиненні вбивства, зокрема, це була необхідна оборона, а він перебував у стані афекту, тоді як ОСОБА_3 був судимий, агресивно поводив себе. Також зазначав, що позивач погано виховала онука, оскільки він притягувався до кримінальної відповідальності.
Представник відповідача підтримала позицію ОСОБА_2 і зазначила, що позивач не довела факт завдання їй моральної шкоди, зокрема, не надала медичну документацію на підтвердження її слів про погіршення стану здоров'я, не ініціювала проведення судової психологічної експертизи, крім того, не оспорюючи під час з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами той факт, що ОСОБА_3 був онуком позивача, адвокат у судових дебатах зазначила, що позивач не надала документів про наявність родинних зв'язків з загиблим ОСОБА_3
З'ясувавши позицію сторін, допитавши свідка, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов у повному обсязі.
Зокрема, допитана в судовому засіданні ОСОБА_4 пояснила, що вона є донькою позивача ОСОБА_1 і матір'ю загиблого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 Свідок пояснила, що коли ОСОБА_3 було приблизно 2,5 років, вона поїхала до м.Москва на заробітки, а дитина залишилася з ОСОБА_1, повернулася вона в 2005 році та вони всі (ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3.) проживали разом до 2011 року, коли свідок знову вийшла заміж і переїхала, а ОСОБА_3 залишився проживати з ОСОБА_1 Приблизно в 2013 році син одружився. Свідок зазначила, що є матір'ю 6 дітей, і визнала, що більшу роль у вихованні ОСОБА_3 відігравала саме позивач, а не вона. Свідок також пояснила, що після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_1 стала сильно хворіти, погано спить, постійно плаче. Свідок зазначила, що її мати хворіла на гіпертонічну хворобу і раніше, але після смерті ОСОБА_3 ця хвороба посилилася. Всі матеріальні витрати щодо поховання ОСОБА_3 взяла на себе ОСОБА_1, яка для цього брала гроші в борг. На запитання представника відповідача свідок визнала, що син притягувався до кримінальної відповідальності за крадіжку. Свідок також пояснила, що їй стало відомо про вбивство сина від матері, яка зателефонувала їй ІНФОРМАЦІЯ_2 року приблизно о 20:00 год., вона одразу приїхали на місце події, син лежав на місці скоєння злочину приблизно до 10:00 год. 19.03.2015, коли його забрали в морг.
Відповідно до вироку Рубіжанського міського суду Луганської області від 05.11.2015 року, який набрав чинності 08.02.2016 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 року приблизно о 18-30 год., ОСОБА_2, йшов до свого знайомого ОСОБА_5, який мешкає в квартирі, розташованій в першому під'їзді п'ятиповерхового будинку, за адресою: АДРЕСА_1, з метою починити останньому світло. При вході в даний під'їзд, ОСОБА_2 зустрів раніше не знайомих громадян, а саме ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які знаходились в даному місці та вживали спиртне - алкогольне пиво, та яких він освітив світлом ліхтаря. У зв'язку з чим ОСОБА_3 висловив ОСОБА_2 свої претензії з даного приводу, на що останній продовжив світити ліхтарем в обличчя ОСОБА_3 Далі між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на даному ґрунті виникла словесна сварка, яка переросла в обоюдну бійку, під час якої вони стали ображати один одного. В ході бійки у ОСОБА_2, з'явилась особиста неприязнь до ОСОБА_3 та на ґрунті особистої неприязні, несподівано виник злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_3, тобто на умисне протиправне заподіяння йому смерті. Після чого ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно та протиправно, усвідомлюючи, що подальшими своїми діями, виникне загроза здоров'ю та життю ОСОБА_3, дістав зі своєї кишені складний ніж та привівши лезо в робоче положення, став ним умисно наносити удари по тулубу та по нижнім кінцівкам потерпілому ОСОБА_3, а саме умисно наніс даним ножем останньому шість ударів, послідовність яких у ході досудового слідства не встановлено, тим самим умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження, в вигляді: однієї колото-різаної рани лівого стегна та двох поверхневих ран брюшної порожнини, а також трьох колото-різаних ран грудної клітини, дві з яких проникаючих в плевральні порожнини, з яких одна з пошкодженням серця, що призвело до гострої крововтрати, від чого потерпілий ОСОБА_3 впав на землю та помер на місці (а.с.77-83).
Крім того, як вбачається з цього вироку, позивач ОСОБА_1 була визнана потерпілою в кримінальному провадженні за фактом вбивства ОСОБА_3, у судовому засіданні вона також пояснювала, що ОСОБА_3 був її онуком і його вихованням займалася саме вона (а.с.77-83).
Згідно свідоцтва про смерть (а.с.7) ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
На а.с.13-28 знаходяться копії документів, які позивач надав на підтвердження понесених нею матеріальних витрат, пов'язаних із похованням ОСОБА_3, проте за заявою позивача позов у частині позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди залишений без розгляду.
Відповідно до характеристики ОСОБА_9 за підписом депутата Золотівської міської ради Попаснянського району Луганської області, наданої суду представником відповідача, він був раніше судимий, за характером запальний, неодноразово був ініціатором конфліктів, були скарги від мешканців, що він погрожував їм ножом, але до правоохоронних органів вони не зверталися.
Оцінюючи указані докази, суд виходить з того, що відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У контексті цієї справи доказуванню не підлягають обставини, встановлені вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 05.11.2015 року, згідно з яким ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
На підставі цього суд відхиляє посилання відповідача на те, що він невинуватий у вчиненні злочину, дій у стані необхідної оборони та афекту.
Суд відхиляє також посилання представника відповідача на те, що позивачем не надані документи, що підтверджують наявність родинних відносин між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 При цьому суд виходить із того, що ОСОБА_1 була визнана потерпілою в кримінальному провадженні за фактом смерті ОСОБА_3 та у вироку Рубіжанського міського суду Луганської області від 05.11.2015 року зазначено, що ОСОБА_3 був онуком ОСОБА_1, і як вбачається з вироку, ця обставина ніким не оспорювалася. Крім того, наявність родинних відносин підтверджується також поясненнями позивача та свідка ОСОБА_4
Слід зазначити, що ЄСПЛ, який при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», указує, що «така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п.52 рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15 листопада 2012 року, заява №12167/04; п.93 рішення ЄСПЛ у справі«Валерій Фуклєв проти України» від 16 січня 2014 року, заява №6318/03).
З урахуванням викладеного, суд може погодитися, що найбільш доречним доказом родинних відносин могли би бути відповідні документи про реєстрацію актів цивільного стану, проте такі документи не слід розглядати, як єдині можливі докази відповідних обставин. Зокрема, викладене вище дає можливість із переконливістю стверджувати, що позивач дійсно є бабою загиблого ОСОБА_3
Окремо суд відзначає, що протягом з'ясування обставин прави та перевірки їх доказами ані відповідач, ані його представник не ставили під сумнів те, що ОСОБА_1 є бабою ОСОБА_3, а за характером їх запитань і висловлювань (наприклад, відповідач ставив питання позивачу «Чому Ви так погано виховали ОСОБА_3?») можна зрозуміти, що насправді цей факт визнавали. Лише в судових дебатах представник відповідача зазначив, що позивач не надав документів на підтвердження родинних відносин із загиблим. Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Таким чином, не тільки позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, але й відповідач має такий же обов'язок щодо обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Втім представник відповідача не надав жодних доказів, які б могли поставити під сумнів наявність родинних відносин між позивачем і ОСОБА_3 всупереч наведеним вище доказам, які доводять протилежне. Заявивши про заперечення певних обставин лише під час судових дебатів, а не під час з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, представник відповідача діяв всупереч принципу змагальності сторін, поставивши позивача в завідомо невигідне становище, коли він не може надати відповідні додаткові докази, які спростовують твердження відповідача (ч.8 ст.193 ЦПК України).
Отже, встановивши, що відповідача було визнано винним в умисному вбивстві ОСОБА_3, суд має з'ясувати, чи було завдано моральну шкоду позивачці ОСОБА_1, яка є бабою загиблого, а також чи є обґрунтованим розмір відшкодування такої шкоди, заявлений позивачем.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає, окрім іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Відповідно до ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Оцінюючи факти справи відповідно в контексті зазначених вище норм, суд виходить із того, рідна баба (ОСОБА_1) є близьким родичем загиблого ОСОБА_3 в розумінні ст.23 ЦК України, при цьому більшу частину свого життя онук проживав саме з нею, тоді як його мати виїхала за межі України, він також повернувся жити до позивача після сварки з дружиною за три дні до вбивства; крім того, суд враховує, що саме позивач була визнана потерпілою в кримінальному провадженні, тоді як ані мати, ані дружина загиблого не брали участі в якості потерпілих в кримінальному провадженні за фактом смерті ОСОБА_3, а також не заявляли жодних вимог про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди. Таким чином, з урахуванням принципу верховенства права суд приходить до висновку, що ОСОБА_1, яка проживала зі своїм онуком однією сім'єю ОСОБА_3 майже його життя, тривалий час одна виховувала його, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправним позбавленням життя ОСОБА_3
Суд переконаний, що вбивство людини, незалежно від того, наскільки вона була хорошою або поганою для сторонніх осіб, завжди з неминучістю завдає моральних страждань близьким родичам, за умови, що вони підтримували родинні зв'язки. Це презумпція, яка не лише витікає з положень ст.23 ЦК України, але й ґрунтується на здоровому глузді.
На цій підставі суд відхиляє посилання відповідача та його представника на те, що ОСОБА_3 погано характеризувався, був схильний до скоєння злочинів, поводився агресивно тощо.
Суд при цьому враховує, що позивач просила стягнути з відповідача порівняно невелику суму відшкодування моральної шкоди - 20000 грн.
У зв'язку з цим, суд також відхиляє посилання представника відповідача на те, що позивач не ініціювала проведення психологічної експертизи для встановлення розміру моральної шкоди. Зокрема, суд відзначає, що визначення розміру відшкодування моральної шкоди завжди матиме відносний характер, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, а тому взагалі неможливо точно визначити матеріальний еквівалент моральних страждань, особливо, коли мова йде про вбивство члена сім'ї або близького родича. У цьому контексті суд міг би погодитися з аргументами представника відповідача про необхідність призначення психологічної експертизи для визначення орієнтовного розміру заподіяної моральної шкоди, якщо б позивач заявив вимоги про стягнення моральної шкоди в значно більшому розмірі. Проте в цій справі, де позивач просить стягнути лише 20000 грн., вимагати від позивача, яка не мала навіть коштів, щоб сплатити судовий збір, призначення та оплати (згідно ч.2 ст.86 ЦПК України) судової психологічної експертизи, вартість якої згідно пояснень представника відповідача становить 14000 грн., означало б покласти на позивача непропорційний тягар доказування та фактично позбавлення його ефективного засобу захисту.
Суд переконаний, що заявлена позивачем сума відшкодування цілком знаходиться в межах того мінімального рівня страждань, яке з необхідністю зазнають особи у разі протиправного позбавлення життя їх членів сім'ї чи близьких родичів, а тому для доведення обґрунтованості цієї суми не потрібно жодних додаткових доказів. До того ж, навіть поведінка позивача в судовому засіданні указує на глибину завданих їй страждань: даючи пояснення, вона плакала та виглядала пригніченою.
Зокрема, для порівняння можна послатися на те, що ЄСПЛ у випадку прийняття рішення про порушення ст.2 «Право на життя» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод присуджував на користь заявників значно більші суми: у справі «Valeriy Fuklev v. Ukraine» (заява № 6318/03) - 6000 євро; у справі «Basyuk v. Ukraine» (заява №51151/10) - 6000 євро; у справі «Prilutskiy v. Ukraine» (заява № 40429/08) - 6000 євро; у справі «Lovyginy v. Ukraine» (заява № 22323/08) - 9000 євро; у справі «Karpylenko v. Ukraine» (заява №15509/12) - 8000 євро; у справі «Lovyginy v. Ukraine» (заява № 22323/08) - 9000 євро; у справі «Zubkova v. Ukraine»(заява № 36660/08) - 9000 євро; у справі «Arskaya v. Ukraine» (заява № 45076/05) - 10 000 євро; у справі «Pozhyvotko v. Ukraine» (заява № 42752/08) - 10 000 євро; у справі «Gongadze v. Ukraine» (заява № 34056/02) - 100 000 євро тощо. При цьому ЄСПЛ не проводив жодних психологічних експертиз, а керувався здоровим глуздом і принципом співмірності.
Вказані приклади, при всіх відмінностях даної справи та вищенаведених справ, розглянутих ЄСПЛ, указують на те, що заявлений ОСОБА_1 розмір відшкодування моральної шкоди явно є значно меншим, ніж той, який вона могла б обґрунтовано вимагати.
Таким чином, суд, який відповідно до ст.11 ЦПК України розглядає цивільні справи виключно в межах заявлених вимог, вважає визначений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 20000 грн. обґрунтованим.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи, а також у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення звільняються тільки позивачі, але не відповідачі. Тому на підставі ст.88 ЦПК України, ст.4 Закону України «Про судовий збір» суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 551,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 174, 212-215, 218 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року в м.Золоте Луганської області, на користь ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 року в м.Золоте Луганської області, моральну шкоду, завдану злочином, у розмірі 20000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 коп.)
Стягнути з ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року в м.Золоте Луганської області, на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одну гривню 20 коп.)
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Попаснянський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не скасоване.
Відповідно до ч. 3 ст. 209 ЦПК України повний текст рішення складено 25.08.2016 р.
Суддя М.В.Мазур
Висловіть свою думку шляхом голосування:
|
