Микола Вікторович Мазур
Персональний сайт

Постановою від 08 грудня 2016 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Попаснянському районі Луганської області про визнання неправомірними дій і зобов'язання вчинити дії суд задовольнив позов частково. Хоча суд відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог щодо зобов’язання відповідача призначити пенсію (оскільки позивачу не вистачало приблизно півроку загального трудового стажу), головним питанням, яке мало принципове значення для реалізації пенсійних справ позивача, було питання про визнання пільговим понад 8 років трудового стажу на підприємстві, яке не було ліквідоване в установленому законом порядку, але фактично припинило існування близько 15 років тому. ПФУ не визнав цей стаж пільговим, посилаючись на те, що позивач не надав уточнюючої довідки підприємства, а підтвердити стаж на підставі архівних документів неможливо, оскільки підприємство не було ліквідоване.

Вирішуючи цю справу суд наголосив, що з огляду на положення статей 1, 3, 8 Конституції України, як права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, так і права, гарантовані національним законодавством, мають бути не теоретичними та ілюзорними, а ефективними на практиці. Це вимагає від державних органів приймати рішення, від яких залежать права громадян, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Справа № 423/2223/16-а

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2016 р.                                                                                  м. Попасна

Попаснянський районний суд Луганської області в складі головуючого судді Мазура М.В., при секретарі судового засідання Соловйовій О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Попасна адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Попаснянському районі Луганської області про визнання неправомірними дій і зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:

1) визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Попаснянському районі Луганської області щодо незарахування до його пільгового стажу періоду роботи з 14.12.1982 р. до 01.08.1991 р.;

2) визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 05.05.2016 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

3) зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 14.12.1982 р. до 01.08.1991 р.;

4) зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком з 28.04.2016 року на підставі п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позов мотивовано тим, що відповідач зарахував спірний період роботи позивача до загального стажу, але протиправно не зарахував його до пільгового стажу.

У судовому засіданні позивач надав аналогічні пояснення, зазначивши, що в період з 14.12.1982 р. до 01.08.1991 р. він дійсно працював електрозварником на одному підприємстві, який протягом цього часу кілька разів реорганізовувався - Попаснянський завод металовиробів, Стахановський механічний завод, Попаснянський завод «Металіст». Цей період роботи позивача відображений у трудовій книжці. Однак відповідач відмовив йому у призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки він не надав уточнюючу довідку підприємства. Позивач зазначив, що він не може надати таку довідку, оскільки це підприємство фактично припинило існування, хоча й не було ліквідовано в установленому законом порядку, частину архіву підприємства було передано до районного архіву. Позивач пояснив, що працював протягом спірного періоду повний робочий день за професією електрозварника.

Представник відповідача заперечив проти позову, зазначивши, що позивачем не надано уточнюючої довідки, як це передбачено п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637. Крім того, оскільки підприємство не ліквідовано в установленому законом порядку неможливо підтвердити пільговий стаж позивача згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1.

Вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону; положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. За відсутності указаного стажу роботи, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи у чоловіків: з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років.

Згідно з паспортом позивача, він народився 31.01.1961 року (а.с.5), тобто на момент звернення до відповідача із заявою про призначення йому пенсії ОСОБА_1 досяг визначеного законом віку - 55 років.

Заяву про призначення пенсії позивач подав до Управління ПФУ в Попаснянському районі Луганської області 28.04.2016 р. (а.с.44).

Слід зазначити, що при розгляді заяви позивача про призначення пенсії відповідачем було встановлено, що загальний трудовий стаж позивача на момент звернення із заявою про призначення пенсії становив 25 років 5 місяців 14 днів. Ця обставина не оскаржувалася позивачем у позові. Таким чином, позивач на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії не мав передбаченого законом загального трудового стажу, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення відповідача від 05.05.2016 року про відмову в призначенні пенсії позивачу, а також про зобов'язання відповідача призначити йому пенсію за віком на підставі п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» задоволенню не підлягають.

Разом із тим, розглядаючи адміністративний позов в частині позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо незарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 14.12.1982 р. до 01.08.1991 р., а також про зобов'язання відповідача зарахувати до його пільгового стажу відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи з 14.12.1982 р. до 01.08.1991 р., суд виходить з наступного.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

У трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с.7) щодо спірного періоду містяться наступні записи:

- 14.12.1982 р. позивача прийнято електрозварником на Попаснянський завод металовиробів по 3 розряду ручної дугової зварки;

- 01.06.1987 р. переведений до Стахановського механічного заводу у зв'язку з реорганізацією та укрупненням;

- 30.11.1987 р. у зв'язку з перетарифікацією робочих установлено 2 розряд електрозварника ручної зварки;

- 01.11.1988 р. Стахановський механічний завод перейменовано у Стахановський завод «Юність»;

- 01.01.1991 р. у зв'язку з реорганізацією підприємства переведений до Попаснянського заводу «Металіст»;

- 01.08.1991 року звільнений з Попаснянського заводу «Металіст» за власним бажанням.

Указаний період роботи було зараховано відповідачем до загального трудового стажу позивача, проте не було зараховано до пільгового стажу за Списком №2, що дає право на пенсію на підставі п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно із законодавством, що діяло на час роботи позивача протягом спірного періоду, професія «електрозварник» була передбачена розділом XXXII «Загальні професії» Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженого Радою Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. № 1173, а також п. 23200000-19756 розділу XXXIII розділу «Загальні професії» Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 г. № 10.

До 21 серпня 1992 року законодавством не було передбачено атестацію робочих місць.

Відповідач мотивував відмову зарахувати спірний період роботи позивача до пільгового стажу виключно тим, що відомості, зазначені в трудовій книжці є, на його думку, неповними, а позивач не надав уточнюючу довідку підприємства, як це передбачено п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637. Крім того, оскільки підприємство не ліквідовано в установленому законом порядку неможливо підтвердити пільговий стаж позивача згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1.

Вирішуючи цю справу, суд виходить із того, що відповідно до статей 1, 3, 8 Основного Закону Україна є соціальною та правовою державою, де найвищою соціальною цінністю визнається людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека, де права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, де утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, де визнається і діє принцип верховенства права. З урахуванням цього згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Крім того, згідно з положеннями ч.3 ст.2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: … 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); … 5) добросовісно; 6) розсудливо; … 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія)…».

У справі «Швидка проти України» («Shvydka v. Ukraine», рішення від 30 жовтня 2014 року, заява № 17888/12) та багатьох інших Європейський суд з прав людини вкотре повторив усталений в практиці Суду принцип, згідно з яким «Конвенція покликана гарантувати не якісь теоретичні або ілюзорні права, а права, які є ефективними на практиці». З огляду на зазначені вище положення статей 1, 3, 8, 129 Конституції України можна за аналогією стверджувати, що права людини та громадянина, гарантовані законодавством України також мають бути не теоретичними та ілюзорними, а ефективними на практиці.

У цьому контексті суд ще раз нагадує, що чинне законодавство визначає трудову книжку основним документом, що підтверджує стаж роботи. При цьому в разі відсутності «відповідних записів» у трудовій книжці, згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, а також на підставі показань свідків (пункти 1, 2 Порядку). Відповідно до п.18 цього Порядку за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Згідно з п.20 цього Порядку в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, а в разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

На переконання суду, Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, було прийнято саме з метою створення юридичних механізмів підтвердження трудового стажу працівників з метою належної реалізації ними права на пенсійне забезпечення, у зв'язку з чим Порядком передбачено кілька альтернативних способів підтвердження трудового стажу, які можуть бути застосовані в різних ситуаціях (на підставі інших, ніж трудова книжка, документів або на підставі показань свідків). У жодному разі не можна дійти висновку, що метою цього Порядку є створення формальних перешкод для реалізації права особи на отримання пенсії. І хоча вимагаючи деякі документи (наприклад, уточнюючу довідку підприємства), органи Пенсійного фонду України переслідують в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, тим не менше органи Пенсійного фонду України, виконуючи свої повноваження повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно (ч.3 ст.2 КАС України) з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.

Однак в контексті обставин цієї справи, суд приходить до висновку, що відповідач діяв суто формально, всупереч конституційному принципу верховенства права та з порушенням вимог указаних вище пунктів 3, 5, 6, 8 ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до ч.2, ч.3 ст.72 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати; обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Суд звертає увагу на те, що факт роботи позивача за професією електрозварника в період з 14.12.1982 р. до 01.08.1991 р. відображений в трудовій книжці позивача, при цьому указаний період був зарахований відповідачем до загального трудового стажу ОСОБА_1 У той же час відповідач не надав суду жодних переконливих доказів чи доводів, які могли поставити під сумнів те, що цей стаж не є пільговим. На думку суду, застосований відповідачем підхід, який полягав у адресованій позивачу вимозі надати уточнюючу довідку підприємства, яке фактично припинило свою діяльність понад 15 років тому, з одночасною відмовою застосувати правові механізми підтвердження трудового стажу, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, та Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, є проявом надмірного формалізму, який є несумісним з принципом верховенства права та метою, яку переслідують названі нормативні акти.

Враховуючи те, що Попаснянського заводу «Металіст» фактично припинив існування більше 15 років тому, що є загальновідомою у цій місцевості обставиною, яку визнали як позивач, так і відповідач і яка з цих причин не підлягає доказуванню в силу положень ст.72 КАС України, відповідач повинен був застосувати один із механізмів, передбачених указаними вище нормативними актами. Той факт, що ліквідацію Попаснянського заводу «Металіст» не було проведено відповідно до передбачених законом юридичних процедур (у чому відсутня вина позивача), не дає підстав посадовим особам відповідача робити вигляд, що це підприємство фактично існує та може видати довідку, яку вони вимагають, а також не створює достатніх підстав для відмови в застосуванні інших передбачених законодавством правових механізмів підтвердження трудового стажу (зокрема, шляхом аналізу архівних документів чи опитування свідків).

За цих обставин, з метою перевірки наявності або відсутності підстав для зарахування спірного стажу позивача до пільгового, судом було досліджено архівні довідки, надані Трудовим архівом територіальних громад району (а.с.58-63), а також допитано двох свідків, які працювали з позивачем на одному підприємстві.

В архівних довідках міститься інформація про кількість відпрацьованих днів (годин) та про розмір заробітної плати позивача протягом усього спірного періоду. Шляхом співставлення цих відомостей судом встановлено, що за весь цей період лише в травні 1984 р., лютому 1989 р. та грудні 1989 р. невеликій кількості відпрацьованих позивачем днів (годин) відповідав явно менший у порівнянні з іншими місяцями розмір заробітної плати. Це указує на те, що позивач або знаходився в безоплатній відпустці, або не відпрацював належну норму годин (днів) через простій чи з інших причин. Разом із тим, стосовно інших періодів наявна в довідках інформація дозволяє зробити висновок, що позивач працював повний робочий день, що дозволяє віднести ці періоди до пільгового стажу позивача (зокрема, в окремі місяці невеликій кількості відпрацьованих днів (годин) відповідала заробітна плата, яка в середньому була не меншою, ніж в інші місяці, що дає підстави зробити висновок про перебування позивача в оплачуваній відпустці, яка також зараховується до пільгового стажу).

Крім того, факт роботи позивача повний робочий день протягом спірного періоду за професією електрозварника підтвердили свідки ОСОБА_2 і ОСОБА_3. Зокрема, перший пояснив, що він був безпосереднім начальним позивача, а друга зазначила, що працювала з позивачем в одному цеху, у зв'язку з чим обидва свідка підтвердили, що позивач завжди працював повний робочий день згідно з режимом роботи підприємства. Факт роботи свідків разом з позивачем підтверджується їх трудовими книжками.

Отже, з огляду на викладене, беручи до уваги показання свідків і відомості зазначені в трудовій книжці позивача та архівних довідках, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача зарахувати до його пільгового стажу період роботи з 14.12.1982 р. до 01.08.1991 р. підлягають задоволенню частково - за виключенням трьох місяців: травня 1984 р., лютого 1989 р. та грудня 1989 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8, 11, 18, 19, 69-71, 105, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Попаснянському районі Луганської області про визнання неправомірними дій і зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Попаснянському районі Луганської області щодо незарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 14.12.1982 р. до 01.08.1991 р. в повному обсязі.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Попаснянському районі Луганської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 14.12.1982 р. до 01.08.1991 р., крім наступних періодів: з 01 по 31 травня 1984 р., з 01 по 28 лютого 1989 р. та з 01 по 31 грудня 1989 р.

У задоволенні решти вимог - відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, постанову в повному обсязі складено 15.12.2016 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Попаснянський районний суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                                                                М.В. Мазур