У цій справі за позовом пенсіонера до шахти суд прийняв рішення про зобов'язання надати вугілля згідно ст.43 Гірничого закону України. Посилаючись на рішення ЄСПЛ у справі "Будченко проти України", суд дійшов висновку, що положення ст.43 Гірничого закону України створюють у позивача майновий інтерес, який підлягає захисту на підставі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Переглянути це рішення в ЄДРСР >>>
Рішення було скасовано ухвалою Апеляційного суду Луганської області, який виходив з того, що з положень ст.43 Гірничого закону України вбачається, що безоплатно вугілля на побутові потреби надається у розмірі, що визначається колективним договором. При цьому, на думку апеляційного суду, із системного аналізу норм Колективного договору, Галузевої угоди та Інструкції 1976 року вбачається, що право на безоплатне забезпечення вугіллям мають особи, які проживають в будинках (квартирах) з пічним опаленням та пічними кухонними вогнищами (« Інструкція про порядок забезпечення вугіллям на побутові потреби», 1976р.). Див. детальніше: http://reyestr.court.gov.ua/Review/62327042.
На Ухвалу апеляційного суду подана касаційна скарга.
Справа №423/1330/16-ц
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2016 року м. Попасна
Попаснянський районний суд Луганської області у складі головуючого судді Мазура М.В, за участі секретаря судового засідання Соловйової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Первомайськвугілля» в особі ВП Шахта «Тошківська» про зобовязання надати вугілля на побутові потреби,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.60), просив зобовязати відповідача надати йому половину норми вугілля на побутові потреби за 2016 рік 2900 кг. Свої вимоги позивач обґрунтував посиланням на положення ст. 43 Гірничого закону, вважав відмову відповідача надати вугілля на побутові потреби незаконною.
У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, пояснивши, що має передбачений законом стаж на підземних роботах і на підставі ст.43 Гірничого закону має право на отримання від відповідача вугілля на побутові потреби, при цьому розуміючи складну фінансову ситуацію відповідача, він просить лише половину норму вугілля.
Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що у відповідача є «індивідуальне газове опалення», у звязку з чим до нього була направлена побутова комісія, яка обстежила будинок ОСОБА_1 та винесла рішення про відмову в наданні вугілля через те, що він «він має централізоване газове опалення і в нього відсутнє пічне опалення» (а.с.35). Представники відповідача також посилалися на те, згідно ст.43 Гірничого закону працівники гірничих підприємств, які проживають у будинках, що мають центральне опалення, забезпечуються субсидією на оплату житлово-комунальних послуг у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Крім того, відповідно до «Інструкції про порядок забезпечення вугіллям на побутові потреби» 1976 року, яка на даний момент є чинною, право на безоплатне забезпечення вугіллям мають особи, які проживають в будинках з пічним опаленням та пічними кухонними вогнищами.
Зясувавши позицію сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов у повному обсязі.
08.02.2016 року позивач подав відповідачу заяву про надання йому половини норми вугілля на опалювальний сезон 2016 року, додавши до заяви довідку про те, що в його квартирі є газове та пічне опалення (а.с.4, 5).
24.02.2016 року директор ш. «Тошківська» надав позивачу письмову відповідь, в якій зазначив, що житлово-побутова комісія обстежила житло позивача і встановила, що його житло обладнане газовим опаленням, а також до теплової системи підєднано котел на твердому паливі; при обстеженні в одній з кімнат було виявлено вогнище на твердому паливі для побутових потреб, яке не використовується довгий час, оскільки обклеєно шпалерами. Далі процитовано положення ст.43 Гірничого закону України, у тому числі частина 9 цієї статті, де зазначено, що працівники гірничих підприємств, які проживають у будинках, що мають центральне опалення, забезпечуються субсидією на оплату житлово-комунальних послуг у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. На цій підставі директор ш. «Тошківська» рекомендував позивачеві звернутися до УТЗСН м.Попасна для оформлення субсидії (а.с.6-7).
Згідно акту житлово-побутової комісії ш. «Тошківська» ДП «Первомайськвугілля» від 17.02.2016 р. (а.с.8) позивач проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 у власному будинку. У будинку проведено газове опалення, підключений газовий котел та газова плита для приготування їжі, також у прибудові знаходиться котел на твердому паливі, який підключено до теплової системи. В одній з кімнат знаходиться піч на твердому паливі, які обклеєна шпалерами (не функціонує за зовнішніми ознаками багато років). До акту додавалися фотографії (а.с.104-106). На підставі цього комісія прийняла рішення відмовити у виписці вугілля, оскільки в будинку наявне «централізоване газове опалення».
29.02.2016 року заявник подав скаргу до ДП «Первомайськвугілля» (а.с.9), на яку отримав відповідь, що згідно «Інструкції про порядок забезпечення вугіллям на побутові потреби» 1976 року право на безоплатне забезпечення вугілля мають особи, які проживають в будинках з пічним опаленням та пічними кухонними вогнищами, а оскільки будинок позивача газифікований, то законних підстав для забезпечення вугіллям немає (а.с.10).
У судовому засіданні зясовано, що у паспорті позивача раніше містилася неправильна інформація про реєстрацію за адресою: смт. Тошківка, вул.Привокзальна, 26/3, тому у своїй заяві відповідачу про надання вугілля та акті обстеження житлово-побутових умов зазначена саме ця адреса, хоча насправді він проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, і саме за цією адресою проводилося обстеження житлово-побутових умов. Після цього позивач звернувся до органів міграційної служби, які анулювали неправильний запис та поставили штам про його реєстрацію за адресою: сел. Тошківка, вул.Привокзальна, 26/4, де він насправді проживає, зазначивши дату реєстрації з 13.09.1985 р. Судом у судовому засіданні було запропоновано представникам відповідача повторно провести обстеження житлово-побутових умов, якщо вони вважають, що попереднє обстеження від 17.02.2016 р. проводилося саме в кв.3, а не 4 в будинку 26 по вул. Привокзальній сел.Тошківка. Позивач погодився на проведення такого обстеження, але представники відповідача відмовилися його проводити. Позивач надав довідку Тошківської селищної ради про те, що він проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, квартира обладнана газовим та пічним опаленням (котел для твердого палива), а також довідку депутата аналогічного змісту, до якої додано фотографії (а.с.63,64, 88-97).
Як вбачається з робочого проекту газифікації житлових будинків (а.с.43-45), видаткової накладної на придбання газового котла «Вулкан» (а.с.46), паспорту газифікованої квартири (а.с.47-48), договору про надання послуг з газопостачання (а.с.49-54), будинкової книги за адресою: вул. Привокзальна, 26/4 (а.с.66-68), справи БТІ на квартиру АДРЕСА_1, в якій міститься свідоцтво про право власності на цю квартиру (а.с.69-76), позивач насправді проживає саме в квартирі «4», а не «3» (зокрема, в будинковій книзі на квартиру №4 стоїть штамп про прописку позивача в квартирі «3», як і в анульованому записі в паспорті), при цьому ця квартира обладнана індивідуальною газовою системою опалювання.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає встановленим факт, проживання позивача за адресою: сел.Тошківка, вул. Привокзальна, 26/4, наявність у цій квартирі індивідуального опалення, а також пічного опалення (котел «Термо»). При цьому обстеження житлово-побутовою комісією ш. «Тошківська» було проведено саме за цією адресою, про що можна зробити висновок з вищевказаних документів, а також із того, що на фотографіях, які були долучені до акту обстеження, наданих відповідачем (а.с.104-106), та на фотографіях, які були зроблені при обстеженні житлово-побутових умов позивача депутатом селищної ради (а.с. 88-97), зображено один і той самий котел на твердому паливі «Термо» зі слідами активної експлуатації, який підключений до системи опалення в квартирі позивача.
Згідно довідок ш. «Тошківська» від 01.07.2016 року вартість 1 т. вугілля для населення на червень 2016 року складає 858,32 грн., а за лютий 2016 р. 877,00 грн. (а.с.39-40).
Відповідно до довідки управління соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації від 12.07.2016 р. (а.с.65), позивач не отримує субсидію на комунальні послуги.
Спірні правовідносини регулюються ч.7 ст.43 Гірничого закону України, згідно з якою:
«Підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором, таким категоріям осіб:
працівникам з видобутку (переробки) вугілля та вуглебудівних підприємств за переліком професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України;
пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків і не менше 7 років 6 місяців - для жінок; на роботах, пов'язаних із підземними умовами, - не менше ніж 15 років для чоловіків і не менше 12 років 6 місяців - для жінок; на роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках - не менше ніж 20 років для чоловіків і не менше 15 років - для жінок;
пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах та мають загальний пільговий стаж на підземних роботах та/або роботах, пов'язаних з підземними умовами, та/або роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках, - не менше ніж 20 років для чоловіків і не менше 15 років - для жінок…».
При цьому, відповідно до ч. 8 ст.43 Гірничого закону України, вищевказані особи, які мають право на безоплатне забезпечення вугіллям на побутові потреби та працюють (пропрацювали) на підприємствах з видобутку (переробки) бурого вугілля, можуть забезпечуватися замість вугілля, за умови пристосованості системи опалення, торф'яними брикетами.
А відповідно до ч.9 ст.43 Гірничого закону України, «працівники гірничих підприємств, які проживають у будинках, що мають центральне опалення, забезпечуються субсидією на оплату житлово-комунальних послуг у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Позивач майже все життя працював на шахті «Тошківська» на підземних роботах і посадах, що надають право на безоплатне отримання вугілля згідно постанови КМУ від 17 березня 2011 р. № 303 «Про затвердження переліку професій працівників з видобутку (переробки) вугілля та працівників вуглебудівних підприємств, яким безоплатно надається вугілля на побутові потреби і до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу яких не включається вартість такого вугілля». Його стаж на цих роботах значно перевищує десять років, які передбачені ст.43 Гірничого закону України, що підтверджується записами в його трудовій книжці (а.с.77-81).
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач, який є пенсіонером (а.с.62), за трудовим стажем на підземних роботах відносить до категорії осіб, яким ст.43 Гірничого закону України надає право на безоплатне отримання вугілля (необхідно зазначити, що відповідач проти цього не заперечував).
Суд враховує, що заперечення відповідача проти задоволення позову ґрунтуються, головним чином, на твердженні, що позивач не має право на отримання вугілля, оскільки він має газове опалення. Разом із тим, суд звертає увагу на певну непослідовність у позиції відповідача, який відмовив надати позивачу вугілля з посиланням на ст.43 Гірничого закону України у звязку із тим, що в нього є «централізоване опалення», хоча в подальшому в судовому засіданні представники позивача визнали, що позивач має індивідуальне газове опалення.
Відповідно до колективної угоди ВП ш. «Тошківська» ДП «Первомайськвугілля» (а.с.41-42) «безоплатне забезпечення вугіллям працівників та пенсіонерів вугільної промисловості здійснюється за нормою 5,9 тони на домоволодіння або квартиру без централізованого опалення та 2,950 тони на домоволодіння або квартиру з централізованим опаленням на рік».
Відповідно до Положення про порядок забезпечення паливом на побутові потреби у підрозділах ДП «Первомайськвугілля» (додаток №5 до колективної угоди) право на безоплатне забезпечення вугіллям мають пенсіонери, які працювали на підземних роботах не менше 10 років (п.2.2). Річна норма вугілля складає 5,9 т. марки «Г» (підпункт 3 п. 1.2). Відповідно до п.4 та п.4.1 Положення розмір норми забезпечення залежить від способу благоустрою житла, в якому проживає особа, яка має право на забезпечення паливом на побутові потреби і визначається у відсотковому відношення до Річної норми; зокрема, мінімальні норми забезпечення визначаються: 1) для осіб, які проживають в будинках з пічним опаленням і кухонними вогнищами на твердому паливі 100 % норми; 2) для осіб, які проживають в будинках з централізованим опаленням і кухонними вогнищами на твердому паливі 50 % норми; 3) для осіб, які проживають в будинках з пічним опаленням і обладнаних кухонними плитами з централізованим підключенням 50 % норми; 4) для осіб, які проживають в будинках з централізованим опаленням і газовими (електричними) кухонними плитами, які мають у ванних кімнатах водонагрівальні колонки (титани) на твердому паливі 10 % норми (а.с.115-125).
Відповідно до Інструкції про порядок забезпечення трудящих виробничих одиниць, підприємств та організацій Міністерства вугільної промисловості СРСР паливом на побутові потреби, затвердженої Міністром вугільної промисловості СРСР 11.05.1976, правом на безоплатне забезпечення вугіллям користуються особи, які проживають у будинках з пічним опаленням і пічними кухонними вогнищами.
Таким чином, суд має зясувати, чи є наявність у позивача індивідуального газового опалення підставою для відмови у безоплатному наданні вугілля.
У цьому аспекті суд наголошує, що ч.7 ст.43 Гірничого закону України містить загальне правило згідно з якою певна категорія осіб, до якої належить позивач має право на безоплатне отримання на побутові потреби вугілля від підприємств з видобутку вугілля. Два виключення з цього загального правила містяться в ч.8 і ч.9 цієї ж статті, які, відповідно, надають право на отримання замість вугілля торф'яних брикетів (для осіб, указаних в ч.7 ст. 43 Гірничого закону, які працюють (пропрацювали) на підприємствах з видобутку (переробки) бурого вугілля) та отримання субсидії на оплату житлово-комунальних послуг (для працівників гірничих підприємств, які проживають у будинках, що мають центральне опалення).
Необхідно зазначити, що названі положення ст.43 Гірничого закону України створюють для позивача майновий інтерес, який підлягає захисту відповідно до положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Такий висновок, зокрема, зробив Європейський суд з прав людини у справі «Будченко проти України» (заява № 38677/06, рішення від 24 квітня 2014 року), де мова йшла про захист майнового права, яке мав заявник на підставі попередньої редакції ст.43 Гірничого закону України. У цьому рішенні ЄСПЛ зауважив, що «якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам» (§36). ЄСПЛ також нагадав, «що найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні» (§40). Крім того, ЄСПЛ зауважив, що «питання тлумачення та застосовування національного законодавства є, перш за все, компетенцією національних органів влади. Проте Суд повинен перевірити, чи породжує спосіб тлумачення та застосування національного законодавства наслідки, що відповідають принципам Конвенції, як вони тлумачяться у світлі практики Суду» (§41).
Враховуючи викладену вище позицію ЄСПЛ, суд знову звертає увагу на те, що ч.7 ст.43 Гірничого закону України встановлює загальне правило, з якого існує лише два виключення, передбачені ч.8 і ч.9 цієї ж статті, які передбачають альтернативні соціальні пільги для певної категорії осіб. Очевидно, що позивач не працював на підприємстві видобутку (переробки) бурого вугілля, тому положення ч.8 ст.43 Гірничого закону України до нього не застосовуються. У той же час у відповіді від 24.02.2016 року на заяву позивача про видачу вугілля відповідач послався на положення ч.9 ст.43 Гірничого закону України, запропонувавши йому отримати субсидію. Однак, суд не може погодитися з такою позицією відповідача, оскільки ч.9 ст.43 Гірничого закону України передбачає таке право виключно для осіб, «які проживають у будинках, що мають центральне опалення». Ця норма не містить жодних застережень щодо осіб, які мають індивідуальне опалення.
Більше того, в судовому засіданні було встановлено, що позивач має подвійну систему опалювання газову та на твердому паливі (вугіллі), які він може використовувати альтернативно на власний розсуд. При цьому, як вбачається з фотографій котла на твердому паливі, наданих як позивачем, так і відповідачем, цей котел має ознаки активного використання в побуті. Таким чином, позивач має технічну можливість та обладнання для використання вугілля для «побутових потреб», тобто для опалення квартири. Звідси посилання відповідача на положення «Інструкції про порядок забезпечення трудящих виробничих одиниць, підприємств та організацій Міністерства вугільної промисловості СРСР паливом на побутові потреби» 1976 року є недоречним, оскільки, з одного боку, позивач має «пічне опалення» (котел для твердого палива), а іншого боку, підзаконний акт, прийнятий за часів СРСР не може тлумачитися у спосіб, який обмежує права, передбачені чинним законодавством України (зокрема, відповідно до Постанови ВРУ від 12 вересня 1991 року № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України).
Так само, суд не може тлумачити положення колективної угоди ш. «Тошківська» у спосіб, що позбавляє позивача права, гарантованогост.43 Гірничого закону України, оскільки відповідно до ст.16 КЗпП України та ч.2 ст.5 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 року № 3356-XII умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними.
Більше того, колективна угода ВП ш. «Тошківська» ДП «Первомайськвугілля» передбачає більші гарантії для працівників, ніж ст.43 Гірничого закону України, закріпивши право працівників та пенсіонерів вугільної промисловості на безоплатне забезпечення вугіллям за нормою 5,9 тони на домоволодіння або квартиру без централізованого опалення та 2,950 тони на домоволодіння або квартиру з централізованим опаленням на рік (а.с.41-42). Крім того, суд враховує зміст п.4 та п.4.1 Положення про порядок забезпечення паливом на побутові потреби у підрозділах ДП «Первомайськвугілля» (додаток №5 до колективної угоди), які визначають, що розмір норми забезпечення залежить від способу благоустрою житла, в якому проживає особа. Зокрема, з чотирьох категорій осіб, передбачених п.4.1 Положення (див. вище), позивач відноситься до «осіб, які проживають в будинках з пічним опаленням і обладнаних кухонними плитами з централізованим підключенням», а тому він має право на половину річної норми, визначеної колективним договором, тобто на 2950 кг вугілля (при цьому позивач просив суд зобовязати відповідача надати йому 2900 кг вугілля). При цьому ані колективна угода ВП ш. «Тошківська» ДП «Первомайськвугілля», ані Положення про порядок забезпечення паливом на побутові потреби у підрозділах ДП «Первомайськвугілля» не містять жодних застережень щодо осіб, які мають, крім пічного, також індивідуальне газове опалення, тому суд не вбачає законних підстав у обмеженні права позивача, гарантованого ст.43 Гірничого закону України.
На підставі вищевикладеного, суд також відхиляє посилання відповідача ухвали апеляційного суду Луганської області та ВССУ, в яких викладена позиція, яка узгоджується з позицією відповідача по цій справі. Так, відповідно до чинного законодавства, на відміну від висновків ВСУ, правові позиції вищих спеціалізованих судів та апеляційних судів, викладені у рішеннях в конкретних справах, не є обовязковими для судів нижчих інстанцій в інших аналогічних справах. Крім того, судова практика з цього питання не є сталою, та в Єдиному державному реєстрі судових рішень можна знайти також судові рішення, які можна тлумачити на користь позиції позивача (наприклад, рішення апеляційного суду Луганської області у справах №1202/5984/2012, №2/407/1067/13, №22ц-2677/06, та апеляційного суду Донецької області у справах №22ц-3859/2009, №231/2281/13-ц).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 174, 212-215, 218 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Зобовязати Державне підприємство «Первомайськвугілля» в особі ВП Шахта «Тошківська» надати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, половину норми вугілля на побутові потреби за 2016 рік 2900 кг.
Стягнути з Державного підприємства «Первомайськвугілля» в особі ВП Шахта «Тошківська» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, судові витрати, повязані зі сплатою судового збору, в сумі 551,20 грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Попаснянський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не скасоване.
Відповідно до ч.3 ст.209 ЦПК України повний текст рішення складено 15.08.2016 р.
Суддя М.В.Мазур
|
