Микола Вікторович Мазур
Персональний сайт

У цьому провадженні об'єднана палата ККС ВС розглянула питання щодо можливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про роз'яснення або відмову в роз'ясненні ухвали слідчого судді та дійшла таких висновків:

1. Згідно з ч. 1 ст. 380 КПК України, якщо судове рішення, яке є результатом судового провадження та яким вирішено питання, що становило предмет його розгляду, за виключенням рішення слідчого судді апеляційного суду ухваленого в порядку, передбаченому главою 21 КПК України, є незрозумілим, суд, слідчий суддя, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз`яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.

2. Апеляційному оскарженню, на підставі ч. 4 ст. 380 КПК України, підлягає лише ухвала суду про роз`яснення судового рішення або відмову у його роз`ясненні постановлена за результатами розгляду заяви про роз`яснення судового рішення, якщо її предметом було судове рішення, яке підлягає роз`ясненню в порядку, передбаченому частиною 1 цієї статті.

Я висловив окрему думку до цієї постанови. Крім того, окрему думку мала суддя Григор'єва І. В. 

Верховний Суд роз'яснив, що протокол допиту свідка на стадії досудового розслідування є офіційним документом в розумінні ст. 366 КК, яка передбачає кримінальну відповідальність за службове підроблення.

Постанова від 07.11.2019, справа № 372/957/17.

Верховний Суд вирішив, що потерпілий має право подати апеляційну скаргу на вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості.

Постанова від 05.11.2019, справа № 552/7940/17.

На розгляді об'єднаної палати ККС ВС було питання, з якого часу слід відраховувати строк для подачі апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, яку було постановлено без виклику особи, зокрема, в ситуаціях, коли такій особі не було надіслано копію рішення, але вона звернулася до суду із заявою про надання такої копії через певний час.після того, як їй стало відомо про існування цього рішення. 

Погодившись із резолютивною частиною рішення (щодо скасування ухвали апеляційного суду про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження), я не погодився із висновком об'єднаної палати щодо застосування норм права

У своїй постанові Верховний Суд наголосив, що судове рішення має бути обґрунтованим і мотивованим. Це означає, зокрема, що апеляційний суд повинен перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен доречний і важливий аргумент сторони вичерпну відповідь у своєму рішенні.

У цій справі апеляційний суд не надав жодної оцінки одному із ключових доводів в апеляційній скарзі засудженого про неправильну кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 115 КК та відсутність умислу на вбивство з огляду на те, що він захищався від дій потерпілого, який погрожував йому ножем, у зв'язку з чим допустив істотне порушення вимог КПК.

Постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.10.2019 було скасовано обвинувальний вирок, ухвалу апеляційного суду, а кримінальне провадження закрито. Особа обвинувачувалася в тому, що вона, будучи за попереднім вироком позбавленою права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій, влаштувалася на роботу до сільської ради, де надавала послуги з реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Тим самим, згідно з обвинувальним вироком, вона ухилилася від відбування вищевказаного додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади. Однак Верховний Суд зазначив, що надання публічних послуг само по собі не свідчить про те, що особа займала посаду, пов'язану з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій.

Колегія суддів ККС ВС вирішила передати кримінальне провадження до ВП ВС для відступу від висновків ВСУ та ВП ВС щодо застосування ст. 290 КПК. Грунтуючись на аналізі практики ЄСПЛ та національного законодавства, колегія суддів запропонувала зробити інший висновок щодо застосування ст. 290 КПК в частині відкриття процесуальних документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання).

Досліджені судом першої інстанції не виключали розумний сумнів у винуватості особи, тому він постановив виправдувальний вирок із чим погодився Верховний Суд.

Як зазначила колегія суддів, "розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним".

Як відомо, зміст статей 415 і 416 КПК сформульовано дещо суперечливо.

Так, згідно з ч. 2 ст. 415 КПК, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Натомість згідно з ч. 2 ст. 416 КПК при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв’язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.

Отже, об'єднана палата зробила висновок про застосування ч. 2 ст. 415 КПК в ситуації, коли при попередньому апеляційному розгляді вирок було скасовано виключно з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального права, при цьому суд апеляційної інстанції не висловив своєї позиції щодо доводів апеляційної скарги прокурора чи потерпілого щодо необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.

Верховний Суд, засідаючи у складі об’єднаної палати Касаційного кримінального суду, надав висновок щодо застосування ч. 4 ст. 70 КК, якщо за попереднім вироком особу було звільнено від відбування покарання відповідно до ст. 75 КК, змінивши попередню практику

Верховний Суд постановив, суддя, щодо якого судом було задоволено відвід, не може розглядати відвід, заявлений іншому судді в цьому ж кримінальному провадженні, інакше це підриватиме довіру до безсторонності суду.

Постанова Касаційного кримінального суду від 17.09.2019, справа № 277/599/15-к

Верховний Суд нагадав, що КПК не містить обмежень щодо апеляційного оскарження з підстав істотного порушення вимог закону, зокрема й у тих провадженнях, в яких застосована ч.3 ст.349 КПК.

Постанова від 17.09.2019, справа № 128/1802/18.

Верховний Суд: територія домоволодіння є сховищем у розумінні ч. 3 ст. 185 КК, якщо паркан об’єктивно перешкоджає вільному доступу сторонніх осіб.

Постанова Касаційного кримінального суду (від 26.06.2019, справа № 630/731/17)

Очікування повного тексту рішення є поважною причиною пропуску строку на подачу апеляційної скарги. У цьому провадженні особа пропустила строк на три дні і Верховний Суд дійшов висновку, що вона діяла сумлінно та без невиправданих затримок.

Як зазначив Верховний Суд, "особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК України містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини".

У своїй постанові Верховний Суд нагадав, що судове рішення має бути обґрунтованим і мотивованим. Відповідно до ст. 370 КПК обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Верховний Суд звертає увагу на те, що апеляційна скарга прокурора містила вагомі та належним чином аргументовані доводи щодо неправильної, на думку прокурора, перекваліфікації судом першої інстанції дій ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 307 КК України на ч. 2 ст. 309 КК України, які потребували належної перевірки з боку апеляційного суду. Однак апеляційний суд не навів переконливої аргументації на спростування цих доводів, у зв'язку з чим допустив істотні порушення вимог КПК.

Верховний Суд указав на неприпустимість проведення обшуку під виглядом огляду місця події без ухвали слідчого судді, оскільки таким чином нівелюються вимоги судового контролю, передбачені статтею 233, частиною 2 статті 234 КПК України. 

Застосування системного й логічного способів тлумачення вказує на те, що ухилення від відбування покарання, призначеного судом на підставі угоди, не можна розглядати як умисне невиконання засудженим угоди про примирення або про визнання винуватості в розумінні ч. 5 ст. 476 КПК України та ст. 389-1 КК України. Натомість відповідне діяння підлягає кваліфікації за відповідною частиною ст. 389 або ст. 390 КК України, а у випадку втечі з місця позбавлення волі або з-під варти - за ст. 393 КК України.

Постанова ВС від 20.03.2019: апеляційний розгляд без участі обвинуваченого, якого не було належним чином повідомлено про дату засідання, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону

Стаття 49 КК не містить окремої вказівки щодо особливостей обрахування строку давності щодо триваючих злочинів. Тим не менше, особливість триваючих злочинів полягає в тому, що вони продовжують вчинятися (тривати) на стадії de jure закінченого злочину.

У зв'язку з цим прокурор вважав, що перебіг строку давності в цьому кримінальному провадженні не розпочався, оскільки обвинувачений досі не виконав судове рішення.

Проте Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відрахування в даному кримінальному провадженні строку давності з моменту закінчення виконавчого провадження, коли в установленому законом порядку було офіційно констатовано неможливість виконання судового рішення без участі боржника. 

У цій справі колегія суддів ККС ВС розглянула питання про те, що не порушує принцип non bis in idem, передбачений ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК за ухилення від виконання призначеного вироком суду покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, що полягало в керування цією особою транспортним засобом, після того, як цю особу вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 (у попередній редакції - ч. 3) ст. 126 КУпАП.

Я висловив окрему думку, в якій я дійшов висновку, що кримінальне провадження необхідно було закрити у зв'язку з порушенням принципу non bis in idem.