Микола Вікторович Мазур
Персональний сайт

В ухвалі від 17.03.2016 р., винесеної згідно ст.263 КАС України, було вирішено змірити спосіб і прядок виконання постанови суду про зобов'язання Управління соціального захисту населення Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації Луганської області про виплатити разову допомогу до 5 травня за 2015 рік в розмірі 875 грн. 00 коп. на стягнення з відповідача указаної суми. При цьому суд послався на рішення ЄСПЛ у справах «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine, № 40450/04, 15.10.2009), «Афанасьєв проти України» (Afanasyev v. Ukraine, № 38722/02, 05.04.2005) і "Бурдов проти Росії" (№ 2) (Burdov v. Russia (no. 2), N 33509/04, 15.01.2009). Крім того, суд вважав за необхідне відступити від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 11.11.2014р. № № 21-394а14, 21-475а14, від 13.01.2015р. № 21-604а14, від 17.02.2015 р. 21-622а14, від 24.03.2015р. № 21-85а15, від 14.04.2015р. № 21-78а15. 

Мазур М. В. Злочини проти виборчих прав громадян: історико-правовий аспект / М. В. Мазур // Форум права. – 2011. – № 2. – С. 539–545 

Досліджено історію становлення норм щодо кримінальної відповідальності за злочини, що посягають на виборчі правовідносини. Аналіз охоплює часові рамки від XIX ст. до сьогоднішніх днів. Зроблено висновок про певну непослідовність законодавчих змін, внесених протягом останніх років до статей 157–160 чинного Кримінального кодексу України.

У рішенні від 24.02.2016 р. Попаснянський районний суд Луганської області згідно нової процедури, передбаченої ст. 257-1 ЦПК України (чинна з 24.02.2016 року), встановив факт смерті особи на окупованій території. При цьому при оцінці в якості доказу медичного свідоцтва про смерть, виданого медичною установою, що знаходиться на окупованій території, суд виходив із загальних принципів, сформульованих у висновку Міжнародного суду ООН ("Намібійські винятки") та розвинутих у рішеннях ЄСПЛ, останнє з яких було прийнято 23.02.2016 ("Mozer v. the Republic of Moldova and Russia"). Слід звернути увагу на те, що ЄСПЛ висловив свої міркування щодо "Намібійських винятків" при вирішенні дещо іншого питання, але це, на мою думку, не виключає можливості застосування його висновків національними судами в контексті цієї категорії справ.

Мазур М.В. Аналіз практики застосування судами ст.204-3 КпАП України (вересень 2015 – січень 2016)

Даний аналіз стосується практики застосування судами ст.204-3 КУпАП за період з вересня 2015 року (до цього указана норма не була застосована жодного разу) до січня 2016 року та ґрунтується на даних Єдиного державного реєстру судових рішень (ЄДРСР), отриманих за пошуковим запитом з наступними параметрами: «Форма судочинства: Справи про адміністративні правопорушення», «Пошук за контекстом: 204-3».

Проведений аналіз не тільки виявив проблеми застосування судами ст.204-3 КУпАП, але й дав надзвичайно цікаві результати, які можуть бути корисними для дослідників проблем ефективності законодавчої роботи, законодавчої техніки, застосування українськими судами практики ЄСПЛ, місця судової практики в системі джерел права України.

Тагієв С.Р., Мазур М.В., Мягков М.О. Порушення виборчого законодавства: проблеми судового оскарження та юридичної відповідальності: Препринт / МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2006. – 207 с.

Мазур М.В. Кримінальна відповідальність за порушення виборчих і референдумних прав громадян : монографія / М. В. Мазур ; Луганська правова фундація. – Луганськ: Елтон-2, 2012. – 218 с.

Тлумачення та застосування Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод Європейським судом з прав людини та судами України: Навчальний посібник / Авт. кол.: М.В. Мазур, С.Р. Тагієв, А.С. Беніцький, В.В. Кострицький; [Відп. ред. канд. іст. наук, доц. В.М. Карпунов]. — Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2006. — 600 с. — Бібліографія: С. 586-591.

У постанові від 08.02.2016 р. у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КпАП України, Попаснянський районний суд Луганської області з посиланням на концепцію «якості» та «передбачуваності» закону ЄСПЛ, який є підставою для притягнення особи до відповідальності (справа «Вєренцов проти України»), а також позицію ЄСПЛ щодо автономного тлумачення поняття «кримінальний», яке використовується в кількох статтях Конвенції, внаслідок якого ЄСПЛ поширює гарантії кримінального процесу на деякі справи про адміністративні правопорушення (справа «Лучанінова проти України»), висловив свою позицію щодо кваліфікації роздрібної торгівлі суб’єктом підприємницької діяльності алкогольними напоями чи тютюновими виробами без наявності ліцензії в умовах конкуренції ч.1 ст.156 КпАП України та ч.1 ст.164 КпАП України.

Другий в Україні вирок за ч.2 ст.437 КК України (ведення агресивної війни проти України). Судом відхилено заперечення сторони захисту, що обвинувачений, який є громадянином РФ, не був військовослужбовцем РФ і тому не є суб'єктом даного злочину. При цьому суд спирався на визначення поняття «агресії», яке міститься в міжнародних документах.

У постанові від 02.11.2015 р. у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-3 КпАП України, Попаснянський районний суд Луганської області з посиланням на правові позиції ЄСПЛ, висловлені у справах «Лучанінова проти України» та «Вєренцов проти України», зробив висновок, що притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.204-3 КпАП України можливе лише у випадку порушення особою порядку переміщення товарів до району або з району проведення АТО, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням Служби безпеки України. Оскільки на момент вчинення відповідних дій такий порядок Кабінетом Міністрів України не був встановлений, суд закрив справу за відсутністю складу правопорушення.

У постанові від 24.09.2015 р. у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КпАП України, Попаснянський районний суд Луганської області з посиланням на концепцію «якості» та «передбачуваності» закону ЄСПЛ, який є підставою для притягнення особи до відповідальності (справа «Вєренцов проти України»), а також позицію ЄСПЛ щодо автономного тлумачення поняття «кримінальний», яке використовується в кількох статтях Конвенції, внаслідок якого ЄСПЛ поширює гарантії кримінального процесу на деякі справи про адміністративні правопорушення (справа «Лучанінова проти України»), висловив свою позицію щодо кваліфікації роздрібної торгівлі суб’єктом підприємницької діяльності алкогольними напоями чи тютюновими виробами без наявності ліцензії в умовах конкуренції ч.1 ст.156 КпАП України та ч.1 ст.164 КпАП України.

В ухвалах від 22.11.2013, від 17.08.2015 з урахуванням рішень ЄСПЛ «Гочев проти Болгарії», «Ігнатов проти Болгарії» і «Хлюстов проти Росії» Попаснянський районний суд Луганської області прийняв рішення про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, накладене у зв’язку з ухиленням від виконання судового рішення. Таке рішення було прийнято не дивлячись, на те, що чинний ЦПК України встановлює тільки порядок розгляду клопотань про тимчасове обмеження у праві виїзду і не містить жодних норм, які б визначали порядок і періодичність перегляду цього обмеження.

У рішенні від 13.07.2015 р. Попаснянський районний суд Луганської області послався на прецеденти ЄСПЛ «Федоренко проти України», «Кечко проти України», «Ковач проти України», «Мельниченко проти України», «Чуйкіна проти України». При цьому суд відзначив, що повивач, який до кінця липня 2014 року фактично працював у відділенні УДППЗ «Укрпошта» м.Попасна, що знаходилися в підпорядкуванні Центру поштового зв’язку №5 в м.Первомайськ, має «виправдані очікування» (які є майном в розумінні ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) на отримання заробітної плати за цей період часу заробітну плату за липень 2014 року, а також деяких інших належних їм виплат. Враховуючи це, суд повторив висновок ЄСПЛ про те, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними. На цій підставі суд відхилив заперечення відповідача на неможливість вивезти первинні документи, які знаходяться у Центрі поштового зв’язку №5 в м.Первомайськ, як на підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати та інших виплат.

У рішенні від 07.07.2015 р. Попаснянський районний суд Луганської області послався на прецеденти ЄСПЛ «Федоренко проти України», «Кечко проти України», «Ковач проти України», «Мельниченко проти України», «Чуйкіна проти України». При цьому суд відзначив, що повивач, який до кінця липня 2014 року фактично працював у відділенні УДППЗ «Укрпошта» м.Попасна, що знаходилися в підпорядкуванні Центру поштового зв’язку №5 в м.Первомайськ, має «виправдані очікування» (які є майном в розумінні ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) на отримання заробітної плати за цей період часу заробітну плату за липень 2014 року, а також деяких інших належних їм виплат. Враховуючи це, суд повторив висновок ЄСПЛ про те, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними. На цій підставі суд відхилив заперечення відповідача на неможливість вивезти первинні документи, які знаходяться у Центрі поштового зв’язку №5 в м.Первомайськ, як на підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати та інших виплат.

Ухвалою від 22.06.2015 із зали суду було видалено обвинуваченого, який систематично й надзвичайно грубо порушував порядок у судовому засіданні, але при цьому Попаснянський районний суд Луганської області уважно оцінив відповідність такого надзвичайного заходу позиції ЄСПЛ, викладеній у справі «Ананьєв проти Російської Федерації».

В ухвалі від 19.03.2015 Попаснянський районний суд Луганської області поновив пропущений строк оскарження заочного судового рішення від 09.12.2013, обґрунтовуючи це прецедентом у справі «Dilipak and Karakaya v. Turkey», де ЄСПЛ указав на необхідність забезпечення особі можливості домогтися нового змагального розгляду, якщо справу було вирішено за його відсутності і він не знав про її розгляд.

 Відеофільм компанії Itineris про ЄСПЛ в перекладі українською мовою

Суд виправдав одного з обвинувачених, оскільки сторона обвинувачення не змогла довести його винуватість у вчиненні злочину поза розумним сумнівом. Це той випадок, коли у справі були як докази винуватості, так і невинуватості. Зрештою неможливо було однозначно дійти висновку про винуватість цієї особи. А оскільки в чинному КПК України закріплено стандарт доказування саме вини (а не невинуватості) "поза розумним сумнівом", суд виправдав цього обвинуваченого. Вирок залишений без змін апеляційним судом.

У рішенні від 05.04.2013 р. Попаснянський районний суд Луганської області застосував правову позицію ЄСПЛ у справі «Савіни проти України» і відмовив у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, оскільки прийшов до висновку, що з огляду на обставини справи таке серйозне втручання у право, гарантоване ст.8 Конвенції, як позбавлення батьківських прав не є виправданим.

Проте розглянувши через рік новий позов щодо тієї ж особи, суд з огляду на нові обставини прийшов до висновку, що інтереси малолітньої дитини превалюють над потребами збереження сім'ї, оскільки відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов'язків. Враховуючи те, що умови, в яких перебували діти на момент їх відібрання від матері, загрожували їх здоров'ю та життю, суд прийшов до висновку, що позбавлення відповідачки батьківських прав, відповідало інтересам дитини та знаходилося в тих вузьких межах, які залишають з огляду на гарантії, передбачені ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

В августе 2013 года в издательстве «ВД Дакор» подготовлено второе издание уже известного отечественному читателю учебника по Особенной части уголовного права (Кримінальне право. Особлива частина : підручник. У 2-х т. – Т. 1 / за ред. О.О. Дудорова, Є.О. Письменського. – Луганськ : «Елтон – 2», 2012. – 780 с.; Кримінальне право. Особлива частина : підручник. У 2-х т. – Т. 2 / за ред. О.О. Дудорова, Є.О. Письменського. – Луганськ : «Елтон – 2», 2012. – 703 с.): Кримінальне право (Особлива частина) : підручник / за ред. О.О. Дудорова, Є.О. Письменського. – [2-ге вид.] – К. : «ВД «Дакор», 2013. – 786 с. (на украинском языке).