У рішенні від 13.07.2015 р. Попаснянський районний суд Луганської області послався на прецеденти ЄСПЛ «Федоренко проти України», «Кечко проти України», «Ковач проти України», «Мельниченко проти України», «Чуйкіна проти України». При цьому суд відзначив, що повивач, який до кінця липня 2014 року фактично працював у відділенні УДППЗ «Укрпошта» м.Попасна, що знаходилися в підпорядкуванні Центру поштового зв’язку №5 в м.Первомайськ, має «виправдані очікування» (які є майном в розумінні ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) на отримання заробітної плати за цей період часу заробітну плату за липень 2014 року, а також деяких інших належних їм виплат. Враховуючи це, суд повторив висновок ЄСПЛ про те, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними. На цій підставі суд відхилив заперечення відповідача на неможливість вивезти первинні документи, які знаходяться у Центрі поштового зв’язку №5 в м.Первомайськ, як на підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати та інших виплат.
Справа № 423/20/15-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 липня 2015 року м. Попасна
Попаснянський районний суд Луганської області в складі головуючого судді Мазура М.В., при секретарі судового засідання Соловйовій О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про стягнення заборгованості по заробітній платі,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі та іншим виплатам у сумі 5559,65 грн. Свої вимог позивач мотивує тим, що вона перебувала в трудових відносинах з відповідачем 01.11.2005 р. до 15.10.2014 р. При звільненні відповідач не виплатив їй наступні суми:
1) заборгованість за період роботи з 01.07.2014 р. до 31.07.2014 р. в розмірі 2164,00 грн.;
2) заборгованість за період роботи з 01.08.2014 р. до 04.08.2014 р. в розмірі 216,40 грн.;
3) заборгованість за роботу за сумісництвом на посаді прибиральниці відділення Попасна-2 на 0,5 ставки з 01.07.2014 р. до 31.07.2014 р. в розмірі 804,00 грн.;
4) компенсацію за невикористану відпустку за робочий рік з 01.11.2013 р. до 15.10.2014 р. в розмірі 2375,25 грн.
У судове засідання представники позивача та відповідача не з'явилися, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Представник відповідача надав суду письмові заперечення (а.с.34, 66-67), в яких посилається на те, що згідно записів у трудовій книжці позивач працювала в Центрі поштового зв'язку №5 м.Первомайська, де мало відбуватися нарахування та виплата заробітної плати та інших платежів згідно первинних документів. Згідно розпорядження КМУ від 07.10.2014 р. №1058-р м.Первомайськ було віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Вивезти будь-які документи з Центру поштового зв'язку №5 м.Первомайськ не можливо. У зв'язку з цим на підставі наказу Луганської дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 16.10.2014 р. №315 відділення поштового зв'язку м.Попасна були підпорядковані безпосередньо Луганській дирекції УДППЗ «Укрпошта». На думку відповідача, позивач не надала суду жодних доказів того, що позивач перебувала в трудових відносинах в УДППЗ «Укрпошта» в період з 01.11.2005 року до 15.10.2014 року (станом на 18.06.2015 року у відділі кадрів немає жодних документів і відомостей про перебування позивача в трудових відносинах з підприємством), а також того, що відповідач має будь-яку заборгованість за заробітною платою та іншими виплатами перед позивачем. При цьому представник відповідача не заперечував факт роботи відділення поштового зв'язку Попасна-5 до 02.08.2014 р., посилаючись на те, що цей факт підтверджується касовими звітами.
Дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково з огляду на наступне.
Так, згідно ст.10 п.3 та ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Сторонами було визнано факт роботи відділення поштового зв'язку Попасна-5 до 02.08.2014 року, у той же час представник відповідача ставив під сумнів факт роботи позивача з 01.07.2014 року до 02.08.2014 року та взагалі факт перебування позивача в трудових відносинах з відповідачем, посилаючись на відсутність первинних документів.
Факт знаходження позивача в трудових відносинах з відповідачем підтверджується записами в трудовій книжці ОСОБА_1 Зокрема, згідно записів №14-18, що містяться в трудовій книжці, вона була прийнята на посаду начальника ВПЗ Попасна-5 01.11.2005 року та була звільнена 15.10.2014 року за власним бажанням (а.с.104-105).
Як вбачається з індивідуальних відомостей ПФУ про застраховану особу ОСОБА_1 за період з 2010-2015 рр. (а.с.33), страхувальником застрахованої особи є Центр поштового зв'язку №5 ЛД УДППЗ «Укрпошта», при цьому заробітна плата та страхові внески у 2014 році нараховувалися в період з січня до червня 2014 року, тоді як відомості про сплату заробітної плати в липні-жовтні 2014 року відсутні.
Згідно розрахункових листів на імя ОСОБА_1, посада позивача зазначена як начальник ВПЗ, підрозділ Попасна-5, посадовий оклад за період вересень 2013 р.- березень 2014 р. складає 2038 грн., з квітня 2014 р. до червня 2014 р. 2164 грн. (а.с.6).
Судом також досліджено касові та загальні звіти по ВПЗ Попасна-5 за липень 2014 року та за 1-2 серпня 2014 року (а.с.62, 95-102), які складені та підписані начальником ВПЗ Попасна-5 ОСОБА_1, що підтверджує не тільки роботу ВПЗ Попасна-5, але й роботу безпосередньо позивача протягом цього періоду.
Разом із тим, суд критично оцінює надані позивачем табелі робочого часу за липень 2014 року по ВПЗ Попасна-5 (а.с.44) та по ВПЗ Попасна-2 за сумісництвом (а.с.45), а також за серпень 2014 р. по ВПЗ Попасна-5 (а.с.54), підписані позивачем, оскільки вони не були затверджені ані керівництвом ЦПЗ№5 ЛД УДППЗ «Укрпошта», ані керівництвом ЛД УДППЗ «Укрпошта».
Згідно довідки №301 від 15.10.2014 року, виданої Центром поштового зв'язку №5 ЛД УДППЗ «Укрпошта» (л.д.94), ОСОБА_1 не використала щорічну відпустку за період 01.09.2013 р. 22.07.2014 р. в кількості 25 днів (у тому числі відпустку за ненормований робочий день).
Позивач та його представник не надали детальних пояснень та інших належних і допустимих доказів щодо роботи позивача за сумісництвом на 0,5 ставки у відділенні поштового зв'язку Попасна-2 в липні 2014 року.
Таким чином, факт існування трудових відносин між позивачем і відповідачем підтверджується записами в трудовій книжці позивача, інформацією з індивідуальних відомостей ПФУ про застраховану особу ОСОБА_1, розрахунковими листами на імя ОСОБА_1; факт роботи ВПЗ Попасна-5 в період з 01.07.2014 р. до 02.08.2014 р. сторонами не заперечувався; факт роботи ОСОБА_1 на ВПЗ Попасна-5 в період з 01.07.2014 р. до 02.08.2014 р. доводиться записами в трудовій книжці позивача та касовими й загальними звітами по ВПЗ Попасна-5 за липень 2014 року та за 1-2 серпня 2014 року, складені та підписані ОСОБА_1 Факт невиплати позивачеві заробітної плати за липень-серпень 2014 року підтверджується інформацією з індивідуальних відомостей ПФУ про застраховану особу ОСОБА_1 Проте факт роботи позивача за сумісництвом на 0,5 ставки на ВПЗ Попасна-2 в липні 2014 року не підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами.
Заперечення відповідача ґрунтуються виключно на твердженні про відсутність первинних документів, при цьому відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростували твердження та докази позивача. Так, відповідач, посилаючись на відсутність первинних документів, не надав жодних доказів виплати позивачеві заробітної плати за липень-серпень 2014 року, а також перебування позивача в 2014 році у черговій відпустці або виплати йому компенсації за невикористану відпустку. Відповідачем не було виконано ухвалу суду про витребування довідки про заборгованість по заробітній платі та інших сум, належних ОСОБА_1, посилаючись на відсутність первинних документів. Відповідачем також не виконано ухвалу суду щодо витребування копії наказу про відпустку ОСОБА_1, в якій вона перебувала в грудні 2013 року, який за твердженням представника позивача повинен був знаходитися в приміщенні ВПЗ Попасна-5, посилаючись на те, що такого документа в інвентаризаційному описі (на 13 арк.) за результатами проведеної 26.12.2014 року інвентаризації ВПЗ Попасна-5 не зазначено. При цьому суду надано акт про інвентаризацію на 1 арк. (а.с.86) і не надано інвентаризаційного опису на 13 арк.
Суд відхиляє заперечення відповідача про неможливість надання позивачем доказів після початку судового розгляду справи з огляду на положення ч.1 ст.131 ЦПК України (а.с.85). Так, згідно ч.2 ст.131 ЦПК України докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин. У заяві про долучення доказів (а.с.92) представник позивача зазначив, що раніше не подав докази, адже вважав, що вся необхідна інформація щодо працівника повинна зберігатися у відповідача, але після отримання під час судового розгляду заперечень відповідача, виявилося, що відповідач ці факти заперечує. Суд вважає доводи представника позивача обґрунтованими, оскільки роботодавець дійсно повинен мати таку інформацію, але відповідач двічі не виконав ухвали суду про витребування доказів у відповідача, які були ухвалені під час попереднього судового засідання та під час судового розгляду, посилаючись на відсутність первинних документів. Враховуючи це, виконуючи вимоги ч.4 ст.10 ЦПК України, суд долучив докази, які були надані позивачем після попереднього судового засідання.
Вирішуючи справу по суті. Суд виходить із того, що Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у ст.43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
В свою чергу Кодексом законів про працю України дано визначення заробітної платні, де в ст.94 зазначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно ст.97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до ч.1 ст.83 КЗпП України та ч.1 ст.24 закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Крім того, частиною 1 ст.116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Федоренко проти України» ЄСПЛ констатував, що право власності, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності (пункт 21 рішення ЄСПЛ у справі «Федоренко проти України»).
У справі «Кечко проти України» ЄСПЛ визнав порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції в ситуації, коли заявник в силу спеціальних та чинних на той період часу положень національного законодавства мав виправдані очікування щодо отримання надбавки до заробітної плати, але вона йому не була виплачена.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату та грошову компенсацію за не використані дні щорічної відпустки гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законами України «Про оплату праці», «;Про відпустки», а позивач знаходилася з УДППЗ «Укрпошта», яке є державним підприємством, в трудових відносинах і з 01.07.2014 р. до 02.08.2014 р. виконувала свої трудові обов'язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримала грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, ОСОБА_1 має «виправдані очікування» на отримання заробітної плати за цей період часу, а також компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).
У звязку з цим суд відхиляє посилання відповідача на неможливість вивезти первинні документи, які знаходяться у Центрі поштового зв'язку №5 в м.Первомайськ, як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати липень-серпень 2014 року та компенсації за дні невикористаної відпустки. Так, обов'язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов'язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, тим більше, що відповідачем не надано суду жодних доказів того, що він у будь-який спосіб намагався виправити цю ситуацію.
Згідно ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.
За цих обставин позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за заробітною платою за період роботи позивача на ВПЗ Попасна-5 з 01.07.2014 р. до 02.08.2014 р., а також компенсації за дні невикористаної відпустки є обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню. Спору між сторонами про порядок розрахунку заробітної плати за цей період та компенсації за невикористану відпустку відсутній. Зокрема, розрахунок відповідача (а.с.67) відрізняється від розрахунку позивача (а.с.50-52) лише тим, що включає обов'язкові відрахування з сум заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.
Разом із тим, в іншій частині позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю, оскільки позивачем не доведено факт її роботи в липні 2014 року за сумісництвом на 0,5 ставки у відділенні поштового зв'язку Попасна-2.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Оскільки позивач згідно Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. статтями 10, 11, 60, 61, 88, 174, 212-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити.
Стягнути з Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» на користь ОСОБА_1, яка народилася 28.06.1978 року в м.Гірське Луганської області, заборгованість по заробітній платі за період роботи на ВПЗ Попасна-5 з 01.07.2014 р. до 31.07.2014 р. в розмірі 2164,00 грн.; заборгованість за період роботи на ВПЗ Попасна-5 з 01.08.2014 р. до 04.08.2014 р. в розмірі 216,40 грн.; компенсацію за невикористану щорічну відпустку в кількості 25 календарних днів в розмірі 2375,25 грн., а всього загальну заборгованість в сумі 4755,40 грн. (чотири тисячі п'ятдесят пять гривень 40 коп.) з відрахуванням податків та обов'язкових платежів.
У задоволенні решти вимог відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» на користь держави судовий збір у сумі 243 грн. 60 коп.
Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення з Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в межах розміру за один місяць в сумі 2164,00 грн. з відрахуванням податків та обов'язкових платежів.
Відповідно до ч. 3 ст. 209 ЦПК України повний текст рішення складено 20.07.2015 р.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Попаснянський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не скасоване.
Суддя М.В.Мазур
Джерело: http://reyestr.court.gov.ua/Review/47127803
| 