Аналіз практики застосування судами ст.204-3 КпАП України
(вересень 2015 – січень 2016)

«П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 квітня 2015 року                                             14:02                                                     № 826/1858/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кротюка О.В. при секретарі судового засідання Семенченко Р.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_3 до Антитерористичного центру при Службі безпеки України про визнання незаконним та скасування наказу 

Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулись ОСОБА_1, ОСОБА_3 з позовом до Антитерористичного центру при Службі безпеки України та, згідно заяви про зміну позовних вимог від 11.03.2015 року, просять суд визнати незаконним та таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили наказ 27ог від 22.01.2015 року та нечинним.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи. Зокрема зазначає про правомірність оскаржуваного наказу, ґрунтуючись на змісті статей  12 ,  13 ,  14 ,  15 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" .

Третя особа - заперечила проти позову з аналогічних підстав, що й відповідач.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є громадянами України, які зареєстровані за адресами місця проживання у Донецькій області, місто Макіївка.

Позивач ОСОБА_1 пояснив суду, що Тимчасовий порядок контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей (затверджено Першим заступником керівника антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівник антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) наказом від 22 січня 2015 року N 27ог С. М. Попко; далі - оскаржуваний наказ) порушує його права та інтереси, законодавство щодо свободи пересування та вибору місця проживання, оскільки незаконно вимагається від нього подання певних документів і отримання перепустки для виїзду та в'їзду з/до неконтрольованої території зони АТО.

Позивач ОСОБА_3 додатково до вказаного вище зазначила, що має нерухоме майно у зоні АТО і не може до нього потрапити, оскільки їй відповідної перепустки не видають.

Стаття 161 КАС України  встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1  статті 69 КАС України  доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень  статті 86 КАС України  суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом ( ст. 33 Конституції України, № 254к/96-ВР від 28.06.1996 ).

Суд не приймає покликання позивачів на доводи щодо відсутності воєнного чи надзвичайного стану, оскільки такі умови, згідно положень  статті 64 Конституції України , не включають положення статті 33 цього ж закону.

Відтак  Конституція України  допускає обмеження права громадян на свободу пересування у випадках, встановлених законом.

У відповідності до положень  ст.1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом"  (№ 638-IV від 20.03.2003, далі - Закон):

- тероризм - суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей;

- боротьба з тероризмом - діяльність щодо запобігання, виявлення, припинення, мінімізації наслідків терористичної діяльності;

- антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності;

- район проведення антитерористичної операції - визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція;

- режим у районі проведення антитерористичної операції - особливий порядок, який може вводитися в районі проведення антитерористичної операції на час її проведення і передбачати надання суб'єктам боротьби з тероризмом визначених цим Законом спеціальних повноважень, необхідних для звільнення заручників, забезпечення безпеки і здоров'я громадян, які опинилися в районі проведення антитерористичної операції, нормального функціонування державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.

Боротьба з тероризмом ґрунтується на принципах, зокрема: законності та неухильного додержання прав і свобод людини і громадянина; комплексного використання з цією метою правових, політичних, соціально-економічних, інформаційно-пропагандистських та інших можливостей; пріоритетності попереджувальних заходів; пріоритетності захисту життя і прав осіб, які наражаються на небезпеку внаслідок терористичної діяльності (ст. 3 Закону).

Суб'єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, є: Служба безпеки України, яка є головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю (ст. 4 Закону).

На Антитерористичний центр при Службі безпеки України покладається, зокрема, організація і проведення антитерористичних операцій та координація діяльності суб'єктів, які ведуть боротьбу з тероризмом чи залучаються до конкретних антитерористичних операцій (ст. 7 Закону).

Для безпосереднього управління конкретною антитерористичною операцією та керівництва силами і засобами, які залучаються до здійснення антитерористичних заходів, утворюється оперативний штаб, очолюваний керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України (координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України) або особою, яка його заміщує.

Законні вимоги учасників  антитерористичної операції є обов'язковими для громадян і посадових осіб (ст. 12 Закону).

У районі проведення антитерористичної операції на час її проведення може бути встановлено спеціальний порядок, зокрема організовано патрульну охоронну службу та виставлено оточення. У районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян. Перебування в районі проведення антитерористичної операції осіб, які не залучені до її проведення, допускається з дозволу керівника оперативного штабу (ст..15 Закону).

Вказані в сукупності норми законів України дають підстави суду дійти до висновку, що оскаржуваний наказ відповідає вимогам законодавства України, оскільки в зоні проведення антитерористичної операції права і свободи громадянина відносно свободи пересування можуть бути обмежені в рамках закону.

Наявність АТО, на територіях Донецької і Луганської областей України, що не заперечується сторонами, дають підстави суду прийти до висновку про правомірність оскаржуваного наказу, оскільки останній виданий в рамках реалізації норм  Закону України "Про боротьбу з тероризмом" .

Оскаржуваний наказ хоч і має деякі ознаки нормативно-правового акту, але не є таким, оскільки відповідач, як спеціальний суб'єкт, не наділений правом приймати саме нормативно-правові акти. Проте такий наказ є фактично письмово викладеною вимогою до громадян, яка оформлена в такий спосіб, з метою та на виконання функцій і завдань уповноваженого суб'єкта, визначених  Законом , та в силу положень його ст. 12 є обов'язковою до виконання.

Окрім того, суд зазначить таке.

Згідно абзацу 7 частини 1  статті 13 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"  (№ 1382-IV від 11.12.2003) вільний вибір місця проживання обмежується в адміністративно-територіальних одиницях, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях.

Постановою Верховної Ради України від 17 березня 2015 року N 254-VIII  визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Відтак, вказане додатково спростовує доводи позивачів щодо відсутності правових підстав для обмеження права громадянина на свободу пересування і проживання у випадках, встановлених законом , зокрема у зоні АТО.

Доводи позивача щодо труднощів в оформлені перепустки не є підставою для задоволення позовних вимог.

Інші доводи і заперечення сторін не спростовують встановленого вище судом.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував покликання позивачів і довів відповідність оскаржуваного наказу вимогам ч.3 ст.2 КАС України .

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати позивачів не відшкодовуються.

Керуючись ст. 9 ,  71 ,  159 ,  163 КАС України , Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України . Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені  ст.186 КАС України .

Суддя                                                               О.В. Кротюк

«Проект

Вноситься Президентом України

З А К О Н    У К Р А Ї Н И

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України

щодо порядку переміщення товарів до району або з району

проведення антитерористичної операції

______________________________________________________

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122, із наступними змінами):

1) доповнити Кодекс статтею 204³ такого змісту:

"Стаття 204³. Порушення порядку переміщення товарів до району або

  з району п роведення антитерористичної операції

1. Порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції , –

тягне за собою накладення штрафу на осіб, які переміщують такі товари, у розмірі від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких товарів.

2. Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за порушення, передбачене частиною першою цієї статті, –

тягнуть за собою накладення штрафу на осіб, які переміщують такі товари, у розмірі від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких товарів";

2) доповнити статтю 221 після цифр "204²" цифрами "204³";

3) у пункті 1 частини першої статті 255:

а) в абзаці "органів Державної прикордонної служби України (частини друга, четверта і п’ята статті 85, статті 92, 185¹⁰, 191, 204 – 206¹)" цифри "204 – 206¹" замінити цифрами "204 – 204², 205 – 206¹";

б) абзац "органів державної податкової служби (статті 51², 155¹, 162¹, 162², 163¹ – 163⁴, 163¹², 164, 164⁵, 164¹⁶, 166¹⁶, 166¹⁷, 177²)" викласти в такій редакції:

" органів державної податкової служби (статті 51², 155¹, 162¹, 162², 163¹ – 163⁴, 163¹², 164, 164⁵, 164¹⁶, 166¹⁶, 166¹⁷, 177², 204³)".

2. Доповнити Закон України "Про боротьбу з тероризмом" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 25, ст. 180, із наступними змінами) статтею 14¹ такого змісту:

"Стаття 14¹. Порядок переміщення товарів до району або з району

  проведення антитерористичної операції

Переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції здійснюється в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням Служби безпеки України.

Особи, винні у порушенні порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції, несуть відповідальність згідно з законом".

ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності через 14 днів з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України протягом 14 днів після опублікування цього Закону:

затвердити порядок переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.

Голова
Верховної Ради України »

«ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції"

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Тимчасовим порядком контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженим наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 22 січня 2015 року № 27ог, передбачені відповідні процедури щодо переміщення осіб, транспортних засобів та вантажів у районі проведення антитерористичної операції.

Однак окремі громадяни та суб’єкти підприємницької діяльності намагаються порушувати встановлений в районі проведення антитерористичної операції порядок переміщення осіб, транспортних засобів та вантажів, що значно ускладнює виконання контрольних функцій органами доходів і зборів, які задіяні згідно із Законом України "Про боротьбу з тероризмом" як сили і засоби антитерористичної операції. Так, за період запровадження контрольних заходів щодо переміщення осіб, транспортних засобів, вантажів (товарів) на зазначених територіях, протягом січня – квітня 2015 року зафіксовано та попереджено несанкціонований перетин поза визначеними Порядком пунктами пропуску матеріальних цінностей на загальну суму понад 36 мільйонів гривень. При цьому притягнення осіб до відповідальності за порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції законодавством не визначено.

2. Мета і шляхи її досягнення

Метою законопроекту є запровадження механізму контролю за переміщенням товарів до району або з району проведення антитерористичної операції, виявлення порушень порядку їх переміщення, протиправних схем ухилення від проходження встановлених контрольних процедур, осіб, які їх вчинили, притягнення до відповідальності винних у таких порушеннях осіб.

3. Загальна характеристика та основні положення проекту Закону

Проектом Закону пропонується доповнити Закон України "Про боротьбу з тероризмом" новою статтею 141 щодо визначення порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції. Зокрема, пропонується встановити, що переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції має здійснюватися в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням Служби безпеки України.

За порушення такого порядку згідно із передбаченими законопроектом змінами до Кодексу України про адміністративні правопорушення пропонується запровадити адміністративну відповідальність осіб, які переміщують товари, у вигляді штрафу у розмірі від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких товарів, а у разі повторного протягом року вчинення особою такого адміністративного правопорушення – штрафу у розмірі від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією відповідних товарів (доповнення новою статтею 2043). За законопроектом протоколи про такі адміністративні правопорушення уповноважуються складати посадові особи органів державної податкової служби; а розгляд справ пропонується покласти на суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів (зміни до статей 221 і 255).

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Правові відносини у даній сфері регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України "Про боротьбу з тероризмом", Тимчасовим порядком контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженим наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 22 січня 2015 року № 27ог.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття даного законопроекту не потребує додаткових видатків із Державного бюджету України.

6. Прогноз результатів соціально-економічних, правових та інших наслідків прийняття законопроекту

Реалізація Закону сприятиме здійсненню контролюючими органами, якими є органи доходів і зборів, контрольних функцій за переміщенням товарів до району або з району проведення антитерористичної операції.

Секретар Ради національної безпеки і оборони України                                                                       О.ТУРЧИНОВ »

«ВИСНОВОК

на проект Закону України

"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України

щодо порядку переміщення товарів до району або з району

проведення антитерористичної операції"

У законопроекті пропонується внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та Закону України "Про боротьбу з тероризмом". Зокрема, змінами до КУпАП пропонується: 1) доповнити Кодекс статтею 204-3 "Порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції"; 2) внести зміни до частини 1 статті 221 КУпАП та віднести до компетенції суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 204-3; 3) внести зміни до пункту 1 частини 1 статті 255 КУпАП та надати право посадовим особам органів державної податкової служби складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 204-3 тощо.

Закон України "Про боротьбу з тероризмом" (далі – Закон) пропонується доповнити статтею 14-1 "Порядок переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції".

За результатами розгляду поданого законопроекту Головне науково-експертне управління вважає за необхідне зазначити таке .

1. У проекті пропонується передбачити адміністративну відповідальність за "порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції" (частина 1 статті 204-3 у редакції законопроекту). При цьому відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону (у редакції законопроекту) "переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції здійснюється в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням Служби безпеки України" (далі – Порядок переміщення товарів). На сьогоднішній день Порядок переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції Кабінетом Міністрів України не встановлений. Відповідно до статті 2 Прикінцевих положень законопроекту він має бути затверджений протягом 14 днів після опублікування цього Закону. Це означає, що в законопроекті пропонується встановити адміністративну відповідальність за порушення норм матеріального права, які на сьогодні відсутні в чинному законодавстві України і зміст яких невідомий. Цей факт не дозволяє в повній мірі оцінити доцільність та обґрунтованість пропозиції про доповнення КУпАП статтею 204-3. Певним орієнтиром може слугувати Тимчасовий порядок контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затверджений наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 22 січня 2015 року № 27ог. Щоправда, відповідно до пункту 12.1 Перехідних положень цього Порядку "вказаний Тимчасовий порядок набуває чинності з моменту його затвердження та оприлюднення на офіційному сайті Державної Фіскальної Служби та Служби Безпеки України". Відповідно до частини 2 статті 57 Конституції України з акони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Відповідно до прийнятої у даний час практики та положень Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» №503 від 10 червня 1997 р. ці нормативно-правові акти мають бути надруковані в офіційному друкованому виданні (газеті "Урядовий кур’єр", бюлетені "Офіційний вісник України" тощо). Неоприлюднення нормативно-правового акту у встановленому порядку ставить під сумнів можливість всього населення ознайомитися з його вимогами.

2. Предметом правопорушення, передбаченого статтею 204-3 КУпАП (у редакції законопроекту), пропонується визнати "товари". При цьому зміст цього поняття в статті 204-3 КУпАП не розкривається, а це означає, що такі суспільно корисні або суспільно нейтральні дії, як переміщення з порушенням відповідного Тимчасового порядку гуманітарної чи волонтерської допомоги або речей, які належать громадянам на праві власності, також утворюватимуть адміністративні правопорушення, передбачені статтею 204-3 КУпАП, з чим навряд чи можна погодитися.

3. За вчинення правопорушення, передбаченого частинами 1 та 2 статті 204-3 КУпАП (у редакції законопроекту), пропонується передбачити основне стягнення у виді штрафу та додаткове обов’язкове стягнення у виді конфіскації товарів, що переміщуються з порушенням Порядку переміщення товарів. Відповідно до частини 1 статті 29 КУпАП конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України. З цього випливає, що якщо Порядок переміщення товарів порушила фізична особа, якій товар не належить на праві приватної власності (водій транспортного засобу, експедитор, інші особи, які є працівниками підприємств, установ, організації), то такий товар не може бути конфіскований, оскільки він не є приватною власністю порушника. Якщо ж Порядок переміщення товарів порушила фізична особа, якій належить товар на праві приватної власності (громадянин, який намагається вивезти своє майно з району проведення антитерористичної операції, фізична особа-підприємець тощо), то в цьому випадку товар може бути конфіскований за рішенням суду. На нашу думку, встановлення юридичних санкцій в такий спосіб є порушенням принципу рівності всіх перед законом, гарантованого статтею 24 Конституції України.

Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду в першому читанні законопроект доцільно повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Керівник Головного управління                                         В.І. Борденюк

Вик.: В.П. Попович, Г.М. Зеленов»

«У проекті пропонується встановити адміністративну відповідальність за "порушення правил переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції" (частина 1 статті 204-3 у редакції законопроекту). При цьому, відповідно до статті 14-1 Закону (у редакції законопроекту) "питання переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції вирішуються Верховною Радою України (далі – ВРУ).

Перш за все, звертаємо увагу, що запропонована проектом стаття 14-1 Закону безпосередньо не врегульовує порядок переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції, а лише вказує на те, що ці питання вирішуються ВРУ. При цьому у законопроекті чітко не визначено, яким саме актом ВРУ (законом, постановою тощо – див. частину 2 статті 46 Регламенту Верховної Ради України) має визначатися такий порядок.

До того ж, із буквального тлумачення статті 14-1 Закону (у редакції законопроекту) виходить, що будь-яке питання, яке виникає при переміщенні товарів до зазначеного району, має вирішуватися виключно ВРУ, що навряд чи можна визнати доцільним.

На наш погляд, виходячи з вимог статті 116 Конституції України та Закону України "Про Кабінет Міністрів України" розробку та закріплення правил переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції слід віднести до компетенції Кабінету Міністрів України. Так, відповідно до частини 1 статті 19 "Загальні питання компетенції Кабінету Міністрів України" Закону України "Про Кабінет Міністрів України" діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров’я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв’язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності».

« ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

У Комітеті Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності розглянуто проекти законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції» (реєстр. № 2109а), поданий Президентом України Порошенком П.О. та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції» (реєстр. № 2109а-1), поданий народним депутатом України Веселовою Н.В.

Проектом Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції» (реєстр. № 2109а) пропонується внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та Закону України «Про боротьбу з тероризмом».

Зокрема, Закон України «Про боротьбу з тероризмом» пропонується доповнити новою статтею 14-1 щодо визначення порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції. Таке переміщення товарів має здійснюватися в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням Служби безпеки України.

Змінами до КУпАП передбачається доповнення новою статтею 204-3 «Порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції», а також, внесення змін до частини 1 статті 221 КУпАП та до пункту 1 частини 1 статті 255 КУпАП.

Альтернативним проектом Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції» (реєстр. № 2109а-1) пропонується доповнити новою статтею 14-1 Закон України «Про боротьбу з тероризмом» щодо віднесення питань переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції до компетенції Верховної Ради України.

За порушення таких правил згідно з передбаченим законопроектом змінами до КУпАП пропонується запровадити адміністративну відповідальність осіб, за порушення порядку переміщення товарів. Відповідно до запропонованих проектом змін, протоколи про такі адміністративні правопорушення уповноважені складати посадові особи органів державної податкової служби, а розгляд таких справ пропонується покласти на судів районних, районних у місті, міських та міськрайонних судів.

Проаналізувавши законопроекти, члени Комітету вважають за доцільне рекомендувати Верховній Раді України прийняти в першому читанні за основу і в цілому проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції» (реєстр. № 2109а), а проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції» (реєстр. № 2109а-1) – відхилити.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України вважає, що законопроект реєстр. № 2109а за результатами розгляду в першому читанні доцільно повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання, а законопроект реєстр. № 2109а-1 за результатами розгляду в першому читанні доцільно відхилити.

Співдоповідачем на засіданні Верховної Ради України визначено народного депутата України – першого заступника Голови Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Паламарчука Миколу Петровича.

Додаючи висновки Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України та проект постанов Верховної Ради України з цього питання, просимо розглянути.

Голова Комітету                                                         А. Кожем’якін »

Приклад справи про закриття провадження у зв’язку з недоведеністю вини:

« Справа № 221/3700/15-п

Провадження № 3/221/1362/2015

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року

Суддя Волноваського районного суду Донецької області Овчиннікова О.С., розглянувши матеріали адміністративної справи у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, має неповнолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_4, мешкає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4а, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_5, ід.код відсутній

в скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1   ст.204-3 КУпАП ,

В С Т А Н О В И В :

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 15.09. 2015 року о 10.50 годині на КРП «Березове», розташованому на 176 км автодороги Слов’янськ-Донецьк-Маріуполь, власним автомобілем КІА «Преджіо», державний номерний знак НОМЕР_1, здійснював транспортування ТМЦ, згідно акту опису, що додається до протоколу, до тимчасово непідконтрольної території, порушивши Тимчасовий порядок контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів, через лінію зіткнення від 12.06.2015 року № 415 ОГ, а саме розділи 8 та 9, тобто намагався перевезти промислові товари, вартість яких перевищує 10000 гривень та сумарну вагу 50 кг на одну особу , таким чином, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1   ст. 204-3 КУпАП .

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 15.09.2015 року повертався з Харкова з товаром, який на прохання знайомої ОСОБА_2 забрав на ринку «Барабашове» в м.Харкові , та віз їй в смт.Володимирівка Волноваського району Донецької області. Їхав вночі та заблукав, під’їхав до блокпосту спитати дорогу. Виявилося, що проїхав поворот на смт.Володимирівку. На непідконтрольну територію наміру їхати не мав, оскільки власниці товар повинен був передати в смт.Володимирівка   на території, що підконтрольна українській владі. Він тимчасово мешкає в м.Слов’янську Донецької області. ОСОБА_2 прохала його забрати товари в м.Харкові, бо в нього є вантажний автомобіль   мікроавтобус КІА «Преджіо».

Вислухавши пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що провадження підлягає закриттю за відсутністю складу правопорушення з огляду на таке.

З показань допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_2 судом встановлено, що вона сплатила за товар на ринку «Барабашове» в м.Харкові. Знайомого ОСОБА_1 попросила забрати товар: лампи, рукавиці, будівельний клей тощо приблизно на 130 тисяч гривень. Придбаний товар вони з сестрою збиралися продати в смт.Володимирівка клієнтам. Вона зареєстрована в Єдиному державному реєстрі фізичних та юридичних осіб-підприємців. Мети перетинати лінію розмежування та їхати на непідконтрольну територію ОСОБА_1 не збирався.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП , провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.ст. 245 , 246 , 256 , 268 , 280 КУпАП у межах порушеного провадження надається правова оцінка діянню на предмет його протиправності з огляду на охоронну норму, за порушення якої розпочато провадження у справі, що розглядається суддею, який розв’язує всі питання факту і права, дотримуючись засад судочинства та здійснення правосуддя, коли висновки судді не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв’язку з чим докази мають бути оцінені суддею на їх достатність для вірогідних та безсумнівних висновків про вчинене на засадах забезпечення доведеності вини за ст.129 Конституції України , і жоден з доказів згідно зі ст. 252 КУпАП не може мати наперед встановлену силу.

На підставі статей   9   та   10 КУпАП   адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, що його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

В даному випадку судом не встановлено наявність умислу в діях ОСОБА_1 на порушення порядку переміщення товарів до району проведення антитерористичної операції. Належних доказів на підтвердження наявності умислу в діях ОСОБА_1 судом не отримано.

У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, що по даній справі причетність ОСОБА_1 до вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-3 КУпАП , необґрунтована належними та достатніми доказами, а тому на підставі ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП   дана справа підлягає закриттю.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 247 ч.1 п.1, 294 КУпАП , суд

П О С Т А Н О В И В :

Провадження щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1   ст. 204-3 КУпАП   , закрити в зв’язку з відсутністю події і складу правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційний суд Донецької області через Волноваський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення.

Суддя: …»

Приклад справи про закриття провадження у зв’язку з зупиненням дії розпорядження КМУ про визначення перелік населених пунктів, на території яких здійснювалося АТО

(з деякими редакційними правками – виправлено очевидні опечатки):

« 241/1953/15-п

3/241/393/2015

ПОСТАНОВА

21.10.2015 року  суддя Першотравневого районного суду Скудін В.Є., за участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши матеріали що надійшли від Державної фіскальної служби м. Маріуполя, що до притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, у скоєнні правопорушення відповідно до  ст. 204-3 ч.1 КУпАП ,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу 6/15 від 03.09.2015 року на автодорозі Ялта - Мангуш Першотравневого району Донецької області, ОСОБА_2 03.09.2015 року біля 14 години 10 хв. здійснював переміщення товарів побутової хімії без належних супровідних документів встановлених Законом, на автомобілі ГАЗ 2705-216, чим порушив вимоги  ст.204-3 ч.1 КУпАП .

В суді ОСОБА_2 та його адвокат ОСОБА_1 повідомили, що протокол № 6/15 від 03.09.2015р. про адміністративне правопорушення складений в.о. начальника ВОЗ по сектору «М» УОЗ на окремих територіях зон ОСОБА_3 у Донецькій області капітаном ПМ ОСОБА_4 є незаконним, неправомірним, необґрунтованим, з наступних причин:

Протокол який передано до суду відрізняється від первісного (того який складався 03.09.2015г.) так як в день складання копія була видана мені. В протоколі який складався в моїй присутності не було вказано номера і де саме було виявлено правопорушення. А в протоколі який знаходиться в матеріалах адміністративного судочинства, видно що було дописано, але іншою ручкою і іншим почерком, (копію первісного протоколу додаю).

Відповідно до  ст.256 КУпАП , у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата й місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративною правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості необхідні дія вирішення справи.

По друге це саме правопорушення, як вказують в протоколі ним було порушено ч.1 ст.204-3 Порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції. Яким кодексом України передбачено дане порушення не вказано. Тільки в графі відповідальності, вказано ч.1 ст.204-3 КУпАП.

Разом з тим, виходячи із змісту протоколу, незрозуміло в чому полягає порушення порядку перетину та переміщення товарів до району проведення АТО. Протокол не містить об'єктивних даних про дії або бездіяльність, які він допустив, що в свою чергу призвели до зазначених в протоколі порушень.

Окрім того, в протоколі не зазначено об’єктивну сторону правопорушення. В чому саме полягає порушення мною порядку переміщення товарів до району проведення антитерористичної операції, куди саме па непідконтрольну територію переміщував вантаж, не конкретизовано вантаж, який всупереч чинному законодавству транспортувався.

30.10.2014р. № 1053-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, але 05.11.2014р. №1079-р дане розпорядження призупинене.

З чого випливає, що ділянка дороги в Першотравневому районі Донецької області не відноситься до району проведення антитерористичної операції.

Наведене свідчить, що при складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1  ст.204-3 КУпАП , не було враховано, що диспозиція інкримінованої статті є бланкетною, і тому при її застосуванні, обов’язково слід встановити та вказати в протоколі, які саме дії свідчать про порушення порядку перетину та переміщення товарів до району проведення АТО, з розкриттям їх змісту.

У момент складання протоколу про адміністративне правопорушення не взяли до уваги що він ОСОБА_2 жодного відношення до перевезення товару не має, як пояснив водій ОСОБА_5 (пояснення маються в матеріалах справи) з яким він був, він попросив з'їздити з ним. Але не звертаючи на цей факт ніякої уваги, не з'ясувавши кому саме належить автотранспорт та товар, склали відносно нього протокол, а товар вилучили. При вилученні товару склали опис. Частиною 2  статті 276 КУпАП  передбачено, що про вилучення речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання. В протоколі запис о вилученні відсутній.

В даному матеріалі міститься лише опис товару, не зазначено чи вилучені дані предмети чи ні.

Так, відповідно до ч. 2  ст. 7 КУпАП . провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

На підставі вищевикладеного вважаю що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого  ст. 204-3 ч. І КУпАП  . У зв'язку з чим просить провадження по справі - закрити у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення

Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 представник фірми ТОВ «Кредо-капітал-Краматорськ», якій належить товар, підтвердив, що ОСОБА_2 не був їх працівником на той момент. Товар дійсно був з накладними але не завірені відповідно до вимог діючого законодавства. ОСОБА_2 до їх товару відношення не має.

Суд вислухавши ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_1, дослідивши матеріали надані до протоколу, вважає, що склад правопорушення відсутній.

Протокол 6/15 від 03.09.2015 року, складений з порушеннями, має дописи, різними чорнилами і різними людьми. Даний висновок суду підтверджується копією протоколу, яка залучена у судовому засіданні до матеріалів . Ті дописи що є в протоколі суду в копії ОСОБА_2 відсутні. Що є фальсифікацією.

Згідно до  ст. 204-3 ч.1 КУпАП , Порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції - тягне за собою накладення штрафу на осіб, які переміщують такі товари, від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких товарів.

Постанова КМУ України від 30.10.2014 року № 1053-р, про перелік населених пунктів, на території яких здійснюється АТО, зупинена постановою від 05.11.2014 року № 1079-р. Першотравневий район Донецької області не відноситься до району АТО. ОСОБА_2 не був працівником ТОВ «Кредо-капітал-Краматорськ», а тому не є суб’єктом правопорушення.

Вилучення товару (99 найменувань по опису) за  ст. 204-3 ч.1 КУпАП  проведено безпідставно.

Згідно до ст. 247ч.1 п.1, Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до  ст. 284 КУпАП , По справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 3) про закриття справи.

Товарно-матеріальні цінності, які відображені в опису від 03.09.2015 року доданого до матеріалів повернути, на підставі відсутності складу правопорушення  ст. 204-3 ч.1 КУпАП .

Керуючись ст.  247 ,  284 КУпАП , суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за  ст. 204-3 ч.1 КУпАП  - закрити.

Товар, який вилучено згідно опису від 03.09.2015 року повернути.

Постанова судді може бути оскаржена особою, відносно якої винесено постанову, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

На постанову також може бути внесене подання прокурора протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга, подання прокурора подаються відповідному апеляційному суду через місцевий суд, що виніс постанову.

Суддя                                                               В.Є.Скудин»

Постанова Апеляційного суду Донецької області (м.Маріуполь):

«33/775/71/2015(м)

264/5902/15-п

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року                                                                    м. Маріуполь

Суддя Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі Демяносов О.В.,

при секретарі судового засідання

за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 вересня 2015 року, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого водієм-заготівельником у ТОВ «Талаковські ковбаси», маючого середню освіту, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1  ст.204-3 КУпАП  та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн. з конфіскацією товарів: філе охолоджене - 60 кг, м'ясо ТБК - 77,2 кг, гуляш курячий - 10,2 кг, грудка охолоджена - 6,4 кг, суповий набір охолоджений - 5,3 кг, окорок охолоджений - 15 кг, крило охолоджене - 22,8 кг, сало - 60,1 кг, які зберігаються у директора ТОВ «Талаковські ковбаси» ОСОБА_4, згідно з розпискою від 29 серпня 2015 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 243, 60 грн.,

встановив:

зі змісту постанови суду першої інстанції убачається, що 29 серпня 2015 року ОСОБА_3 здійснив перевезення продуктів харчування в район проведення антитерористичної операції с. Талаковка в Іллічівському районі м. Маріуполя без документів на загальну вагу 257 кг, на загальну суму 9980,56 грн.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій останній просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1  ст.204-3 КУпАП . В обґрунтування доводів своєї скарги апелянт посилається на те, що постанова судді районного суду не містить чітко визначеного місця та часу вчинення (виявлення) правопорушення. Вважає, що відсутність зазначеної інформації позбавляє можливості переконатися в протиправному намірі порушника здійснити перевезення продуктів харчування в район проведення антитерористичної операції.

Заслухавши доповідь судді про суть постанови районного суду, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу, просив постанову суду першої інстанції, як незаконну скасувати, а провадження у справі щодо нього закрити на підставі відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1  ст.204-3 КУпАП , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю що остання підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З постанови районного суду убачається, що 29 серпня 2015 року ОСОБА_3 здійснив перевезення продуктів харчування в район проведення антитерористичної операції с. Талаковка в Іллічівському районі м. Маріуполя без документів, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1  ст.204-3 КУпАП .

Однак, з таким висновком суду погодитись не можна.

Відповідно до ч. 1  ст. 7 КУпАП  ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Стаття 245 КУпАП  регламентує, що завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно  ст. 280 КУпАП  орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів даної справи, судом у порушення вказаних вище вимог Закону не з'ясовані обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання про те чи було ОСОБА_3 вчинено вказане адміністративне правопорушення.

Зокрема, ОСОБА_3 суду пояснив, що він працює у ТОВ «Талаковські ковбаси» водієм-заготівельником і 29 серпня 2015 року на Азовському ринку по вул. Купріна отримав сировину для виготовлення м'ясної продукції ТОВ «Талаковській ковбаси», яка була відпущена та оформлена по накладній, без грошового розрахунку. Після чого, він, рухаючись у напрямку слідування в сел. Талаковку, не доїжджаючи до місця призначення, був зупинений працівниками міліції, які не представились, в Іллічівському районі м. Маріуполя на ділянці траси. Вказав, що лінію зіткнення він не перетинав, до зони проведення антитерористичної операції не в'їжджав, а продукцію, яку він віз належить ТОВ «Талаковські ковбаси». Зазначив, що у його обов'язки входить тільки доставка сировини та готової продукції. Кошти за отриманий товар сплачував директор ТОВ «Талаковські ковбаси» - ОСОБА_4

Директор ТОВ «Талаковські ковбаси» ОСОБА_4 суду пояснив, що ОСОБА_3 працює водієм у вказаному підприємстві, у його обов'язки входить, зокрема, доставка сировини на підприємство та доставка готової продукції у місця її реалізації (магазини). Пояснив, що фінансовий розрахунок із постачальником сировини здійснював безпосередньо він. Сировина, яку віз із накладною до підприємства ОСОБА_3, належала ТОВ «Талаковські ковбаси». Автомобіль із сировиною рухався у напрямку сел. Талаковка, однак був зупинений в Іллічівському районі м. Маріуполя на ділянці траси, не на блокпості. Лінію зіткнення він не перетинав, в сел. Талаковка та до зони проведення антитерористичної операції не в'їжджав.

З урахуванням вказаного, місце зупинки автомобіля, на якому рухався ОСОБА_3 не належить до території проведення антитерористичної операції, а відноситься за адміністративно-територіальним розподілом до Іллічівського району м. Маріуполя, тобто до території, на якій органи державної влади України здійснюють свої повноваження.

Крім того, дослідженням матеріалів встановлено, що ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в постанові суду першої інстанції не висвітлена об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, яке ставиться у вину ОСОБА_3.

Дослідивши всі докази в їх сукупності вважаю, що висновок суду про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1  ст.204-3 КУпАП , а саме порушення порядку переміщення товарів до району проведення антитерористичної операції, не відповідає дійсності.

Згідно з п.1 ч.1  ст.247 КУпАП , провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням вказаного вище, постанова районного суду підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1  ст.204-3 КУпАП .

Враховуючи викладене та керуючись вимогами ст.ст.  293 ,  294 КУпАП , суддя

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 вересня 2015 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1  ст.204-3 КУпАП  та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн. з конфіскацією товарів, скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3, за ч.1  ст.204-3 КУпАП  закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП  за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Конфіскований товар: філе охолоджене - 60 кг, м'ясо ТБК - 77,2 кг, гуляш курячий - 10,2 кг, грудка охолоджена - 6,4 кг, суповий набір охолоджений - 5,3 кг, окорок охолоджений - 15 кг, крило охолоджене - 22,8 кг, сало - 60,1 кг, згідно розписки від 29 серпня 2015 року, повернути директору ТОВ «Талаковські ковбаси» - ОСОБА_4

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Донецької області                                                                        О.В.Демяносов»

« Справа № 423/1214/15-п

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

02 листопада 2015 р.                                                                              м. Попасна

Суддя Попаснянського районного суду Луганської області Мазур М.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління ДФС у Луганській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1, громадянки України, яка народилася 05.02.1981 року в м.Первомайськ Луганської обл., зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1; перемістилася з тимчасово окупованої території України та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, працює завідуючою аптекою №137 в м.Золоте-5 Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація",

за ч.1 ст. 204-3   Кодексу України про адміністративні   правопорушення ,

В С Т А Н О В И В:

13.10.2015 року було складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого 13.10.2015 р. о 16 год. 00 хв. ОСОБА_1 здійснила спробу перетину лінії розмежування (зіткнення) в районі м.Золоте-4 Попаснянського району Луганської області з товарами лікарськими засобами поза встановленого пункту в’їзду-виїзду в зоні проведення АТО, чим порушила ч.1 ст.204-3 КпАП України та наказ АТЦ при СБУ від 12.06.2015 року №415ог.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнала, зазначила, що працює завідуючою аптекою №137 в м.Золоте-5 Комунального підприємства «Фармація», яке зареєстроване в контрольованій органами влади України частині Луганської області та дійсно везла лікарські засоби до аптеки згідно з накладною; вона не знала, що порушує будь-який порядок переміщення товарів. Надала суду документи, що підтверджують законність діяльності аптеки, характеристику з роботи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність закрити провадження у справі з наступних підстав.

Відповідно до статей 1,3,8,9 ОСОБА_2 Україна є правовою державою, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 9 червня 2011 року) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».

Оскільки санкція ч.1 ст.204-3 КпАП України передбачає не тільки застосування штрафу, але й обов’язкову конфіскацією товарів, суд приходить до висновку, що загальний характер цієї норми і тяжкість передбаченого нею покарання, яке може полягати в конфіскації товарів, вартість яких законом не обмежена, вимагає суворого дотримання стандартів ЄСПЛ, притаманних кримінальному провадженню, при застосуванні указаної норми.

Як зазначив ЄСПЛ у рішенні «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року, гарантія, встановлена у статті 7 Конвенції, що є істотним елементом верховенства права, посідає визначне місце у системі захисту за Конвенцією. Ця гарантія має тлумачитися та застосовуватися, як це випливає з її предмета і цілі, у такий спосіб, щоб забезпечувати ефективний захист від свавільного переслідування, засудження та покарання. Відповідно вона втілює, у загальних визначеннях, принцип, за яким лише закон може визначати злочин та передбачати покарання. Зокрема, забороняючи поширювати сферу застосування існуючих покарань за правопорушення на дії, що до цього не вважалися кримінальними правопорушеннями, воно також встановлює принцип, за яким кримінальне законодавство не повинно застосовуватися поширювально на шкоду обвинуваченого, наприклад, за аналогією. Говорячи про «закон», стаття 7 Конвенції посилається на те ж саме поняття, що й те, на яке посилається Конвенція будь-де у її тексті, - поняття, що охоплює як закони, так і прецеденти. Відповідно Суд завжди розумів термін «закон» у його «сутнісному» значенні, а не у «формальному». Таким чином, він включав до меж цього поняття як акти нижчого ніж закони рівня, так і неписане право. У підсумку, «закон» - це чинне положення, розтлумачене компетентними судами. Більш того, термін «закон» несе якісні вимоги, включно із тими, що стосуються доступності та передбачуваності. Ці якісні вимоги повинні бути дотримані як у розрізі визначення правопорушення, так і покарання, яке це правопорушення тягне за собою. Особа повинна знати із тексту відповідного положення та, у разі необхідності, за допомогою його тлумачення судами, які дії та бездіяльність призводять до кримінальної відповідальності та яке покарання буде призначено за дію та/або бездіяльність, про яку йдеться. Більш того, закон відповідатиме вимозі «передбачуваності», навіть якщо особа має звернутися за відповідною юридичною консультацією для того, щоб оцінити, у тій мірі, що є розумною за цих обставин, наслідки, до яких може призвести ця дія.

У вищезазначеній справі «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року ЄСПЛ встановив порушення ст.7 Конвенції з огляду на те, що заявника було притягнуто адміністративної відповідальності за ст.185-1 КпАП України , тобто за «порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій». При цьому ЄСПЛ відзначив, що статті 39 та 92 ОСОБА_2 України чітко вимагають того, щоб такий порядок було встановлено законом, але до цього часу Верховна Рада України не прийняла спеціальний закон, який би визначав порядок організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій. За цих умов регулювання такого порядку Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 липня 1988 року «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР» або актами органів місцевого самоврядування є, на думку ЄСПЛ, недостатнім. У зв’язку з цим, ЄСПЛ зазначив: «Тому неможливо дійти висновку про те, що «порядок», зазначений у статті 185-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення , був визначений достатньо точно для того, щоб надати заявникові можливість передбачити, тією мірою, якою це було обґрунтовано обставинами, наслідки його дій… Суд повторює…, що, хоча таке правопорушення як порушення порядку проведення демонстрацій передбачалося Кодексом України про адміністративні правопорушення , його підстава, тобто, власне порядок проведення демонстрацій, не була з належною чіткістю встановлена національним законодавством... За відсутності чіткого та передбачуваного законодавства, що визначає правила проведення мирних демонстрацій, покарання заявника за порушення неіснуючого порядку було несумісним зі статтею 7 Конвенції ».

Застосовуючи указані стандарти ЄСПЛ до цієї справи про адміністративне правопорушення, суд відзначає, що як і ст.185-1 КпАП України , яка встановлює відповідальність за «порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій», ст.204-3 КпАП України так само має бланкетний характер і встановлює відповідальність за «порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції». Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.204-3 КпАП України можливе лише за наявності нормативно-правового акту, який встановлюватиме порядок переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції.

У цьому контексті суд звертає увагу на те, що Кодекс України про адміністративні правопорушення було доповнено статтею 204-3 згідно із Законом України від 17 липня 2015 року № 649-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції». Проте цим Законом одночасно було доповнено новою нормою також Закон України «Про боротьбу з тероризмом» , а саме статтею 14-1 «Порядок переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції», яка передбачає:

«Переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції здійснюється в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням Служби безпеки України.

Особи, винні у порушенні порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції, несуть відповідальність згідно із законом».

Крім того, згідно п.2 Прикінцевих положень Закону України від 17 липня 2015 року № 649-VIII Кабінет Міністрів України був зобов’язаний протягом 14 днів після опублікування цього Закону: затвердити порядок переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Таким чином, аналіз положень Закону України від 17 липня 2015 року № 649-VIII дає підстави дійти однозначного висновку, що притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.204-3 КпАП України можливе лише у випадку порушення особою порядку переміщення товарів до району або з району проведення АТО, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням Служби безпеки України .

Підтвердженням правильності такого висновку є документи, підготовлені на стадії підготовки та розгляду цього законопроекту у парламенті. Так, Верховна Рада України розглядала два альтернативні законопроекти щодо встановлення адміністративної відповідальності за порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення АТО, одним з яких пропонувалося, щоб порядок переміщення товарів до району або з району проведення АТО визначала Верховна Рада України (проект закону реєстр. № 2109а-1), а іншим   щоб такий порядок встановив Кабінет Міністрів України за поданням Служби безпеки України (проект закону реєстр. № 2109а). За рекомендацією Комітету ВРУ з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності парламент відхилив проект № 2109а-1 та прийняв у цілому проект реєстр. № 2109а (тобто Закон України від 17 липня 2015 року № 649-VIII). Отже, парламентом навіть не розглядалося питання про можливість притягнення до адміністративної відповідальності за порядку переміщення товарів до району або з району проведення АТО, встановленого на момент підготовки та розгляду цих законопроектів наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України. При цьому у висновку Головного науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України від 30.06.2015 року було окремо підкреслено, що Тимчасовий порядок контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затверджений наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, було оприлюднено тільки на офіційному сайті Державної Фіскальної Служби та Служби Безпеки України, тоді як відповідно до частини 2 статті 57 ОСОБА_2 України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, а згідно з Указом Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» №503 від 10 червня 1997 р . ці нормативно-правові акти мають бути надруковані в офіційному друкованому виданні (газеті "Урядовий кур’єр", бюлетені "Офіційний вісник України" тощо).

Таким чином, беручи до уваги те, що на момент вчинення дій, указаних у протоколі про адміністративне правопорушення, Кабінет Міністрів України не виконав вимоги п.2 Прикінцевих положень Закону України від 17 липня 2015 року № 649-VIII і не затвердив порядок переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції, притягнення особи до адміністративної відповідальності на підставі ст.204-3 КпАП України за порушення неіснуючого порядку переміщення товарів до району або з району проведення АТО становитиме порушення ст.7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . При цьому для цілей застосування ст.204-3 КпАП України регламентація порядку переміщення товарів до району або з району проведення АТО наказом Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 12.06.2015 р. № 415 ог є недостатньою, оскільки, по-перше, Закон України від 17 липня 2015 року № 649-VIII прямо визначив, що такий порядок повинен бути врегульований Кабінетом Міністрів України за поданням Служби безпеки України, а по-друге, указаний наказ не було зареєстровано в Міністерстві юстиції України та не було оприлюднено в офіційних друкованих виданнях, а тому він не може бути підставою для притягнення осіб до відповідальності.

Отже, порушення Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 12.06.2015 р. № 415 ог, не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.204-3 КпАП України .

Відповідно до ст. 284 КпАП України по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу ; 3) про закриття справи.

Відповідно до п.1 ст.247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Разом із тим, суд окремо звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 254 КпАП України протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Однак у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутня розписка особи, яка притягається до відповідальності, про отримання другого екземпляру протоколу, що само по собі є істотним порушенням порядку складання протоколу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 8, 9, 57 ОСОБА_2 України, ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ст. 247 п.1, ст. 284 ч.1 п.3, ст. 294 КпАП України , суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративну справу стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.204-3 КпАП України закрити у зв’язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-3 КпАП України .

Вилучені товари, зазначені в акті огляду речей (документів) при вчиненні адміністративного правопорушення від 13.10.2015 р. – повернути власнику (Комунальному підприємству "Луганська обласна "Фармація").

На постанову може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області в строк 10 діб з дня винесення постанови через Попаснянський районний суд.

Суддя                                                                                               М.В.Мазур»

Приклад постанови про закриття провадження у зв’язку з тим, що було доведено факт переміщення товарів через лінію розмежування та порушення Тимчасового порядку

«Єдиний унікальний номер 235/9382/15-п

Провадження №3/235/1999/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року

Суддя Красноармійського міськрайонного суду Донецької області Пелеп Ю.К., розглянувши матеріал, що надійшов з управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, не працює, пенсіонер, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, Мар’їнського району Донецької області, ІН НОМЕР_1,

за ст.204-3 ч.1 КпАП України, -

В С Т А Н О В И В:

03.11.2015 року до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.204-3 ч.1 КпАП України, згідно якого 30.10.2015 року о 12.30 годині в районі населеного пункту ОСОБА_2 ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_2, здійснював перевезення тютюнових та горілчаних виробів, безалкогольних напоїв на суму 15010,50 гривень в об’їзд КПВВ, чим порушив п.4.3 «Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей» №415-ОГ від 12.06.2015 року.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення ОСОБА_1, вважаю, що провадження по справі підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-3 КпАП України.

Як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_1, 30.10.2015 року він на автомобілі НОМЕР_2 здійснював перевезення тютюнових та горілчаних виробів, безалкогольних напоїв з м.Курахове до сел.ОСОБА_2, які знаходяться на підконтрольній Україні території Донецької області, при цьому він не перетинав лінію зіткнення і для цього йому не потрібно було проїжджати через КПВВ. Найближчий від сел.ОСОБА_2 знаходиться на відстані приблизно 5 км. Він приїхав в сел.ОСОБА_2, після чого від’їхав від селища на відстань 80-100 м до сміттєвого звалища, де викинув сміття, а коли повертався знову до селища, був зупинений військовослужбовцями.

Згідно ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.204-3 КпАП України наступає за порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції.

Відповідно до п.4.3 «Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей» №415-ОГ від 12.06.2015 року, пропуск осіб, транспортних засобів та вантажів через лінію зіткнення здійснюється підрозділами ДПСУ спільно з підрозділами ДФС та СБУ у межах дорожніх коридорів, тільки у визначених КПВВ. Переміщення вантажів поза межами КПВВ забороняється.

Із матеріалів справи, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення від 30.10.2015 року, пояснення ОСОБА_1, не вбачається, що ОСОБА_1 перетинав лінію зіткнення, тобто порушив п.4.3 «Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей».

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 здійснював перевезення товару по території Донецької області, яка є територією, підконтрольною Україні, і йому не потрібно було перетинати КПВВ.

Відповідно до ст.247 КпАП України провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу і події адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-3 КпАП України, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.247, 284, 204-3 ч.1 КпАП України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.204-3 ч.1 КпАП України закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Вилучене згідно протоколу про адміністративне правопорушення №000220 від 30.10.2015 року майно, що передане на зберігання ОСОБА_1, залишити йому же.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Красноармійського

міськрайонного суду      ….»

Постанови Апеляційного суду Донецької області (м.Маріуполь)

« 33/775/92/2015(м)

221/4135/15-п

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року                                                                    м. Маріуполь

Суддя Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі ОСОБА_1, за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Волноваського районного суду Донецької області від 15 жовтня 2015 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого доньку Єву, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 «а» кв.13, м. Донецьк, ІПН відсутній,

визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-3 КУпАП та застосовано щодо нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. з конфіскацією електротоварів на суму 35000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 243,60 грн.,

в с т а н о в и л а:

вказаною постановою ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 04 жовтня 2015 року о 15.30 год. на виїзді з смт. Новотроїцьке Волноваського району Донецької області на трасі Слов’янськ - Донецьк - Маріуполь, власним автомобілем ЗАЗ ДЕО, державний номерний знак НОМЕР_1, здійснював транспортування ТМЦ електролампочок у кількості 250-300 штук вартістю 35000 грн., згідно акту опису, що додається до протоколу, до тимчасово непідконтрольної території, порушивши Тимчасовий порядок контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів, через лінію зіткнення від 12 червня 2015 року № 415 ОГ, а саме розділи 8 та 11, тобто перевозив товари, вартість яких перевищує 10000 грн., таким чином скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-3 КУпАП .

Особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності вказане судове рішення оскаржено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову Волноваського районного суду Донецької області від 15 жовтня 2015 року, а провадження у справі закрити у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляції ОСОБА_2 посилається на те, що ні вага, ні вартість товару вказаного у протоколі про адміністративне правопорушення не визначені і, відповідно, протокол складений з порушенням вимог ст.256 КУпАП і не може бути покладений в основу доведеності вини. Окрім цього, вказує, що судом невірно встановлена об’єктивна сторона вчиненого правопорушення, а також не дано оцінку тому, що у нього був відсутній умисел на скоєння вказаного адміністративного правопорушення. Не допитав суд і власника товару, який було конфісковано.

Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу і просили постанову суду, як незаконну і необґрунтовану - скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст.204-3 КУпАП закрити, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення й обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, вважаю, що остання підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Стаття 245 КУпАП регламентує, що завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як вбачається із матеріалів даної справи, судом у порушення вказаних вище вимог Закону не з’ясовані обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання про те чи було ОСОБА_2 вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.1  ст.204-3 КУпАП .

З постанови районного суду убачається, що 04 жовтня 2015 року о 15.30 год. ОСОБА_2 на виїзді з смт. Новотроїцьке Волноваського району Донецької області на трасі Слов’янськ - Донецьк - Маріуполь, власним автомобілем ЗАЗ ДЕО, державний номерний знак НОМЕР_1, перевозив товари, вартість яких перевищує 10000 грн., чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-3 КУпАП .

Однак, з таким висновком суду погодитись не можна.

Законом України від 17 липня 2015 року № 649-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції» Закон України «Про боротьбу з тероризмом» доповнено новою ст.14-1 «Порядок переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції», відповідно до якої переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції здійснюється в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням Служби безпеки України.

Особи, винні у порушенні порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону Кабінет Міністрів України зобов’язано протягом 14 днів після опублікування цього Закону затвердити відповідний порядок переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом, проте на сьогодні зазначене повною мірою не виконано.

Нормою ст.204-3 КУпАП визначено відповідальність за порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції, встановлення ознак складу цього адміністративного правопорушення передбачає звернення до законодавства, яке регулює відповідний порядок.

Відсутність положень законодавства щодо можливості застосування до таких правовідносин положень Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 12 червня 2015 року № 415ог (зі змінами від 15 вересня 2015 року № 810), що не є Законом.

За змістом статті 7 КУпАП , ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

З огляду на вказане вище, постанова суду є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки згідно ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 247 , 294 КУпАП , суддя

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, задовольнити.

Постанову Волноваського районного суду Донецької області від 15 жовтня 2015 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. з конфіскацією електротоварів на суму 35000 грн. скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст.204-3 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП , у звязку з відсутністю складу правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Донецької області … »

« 33/775/79/2015(м)

221/3906/15-п

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року                                                                     місто Маріуполь

Суддя судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області Сєдих А.В. за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Волноваського районного суду Донецької області від 05 жовтня 2015 року, якою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, пенсіонера, інваліда 2-ї групи, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, -

визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень 00 копійок з конфіскацією товару 23 гранітні тумби, стягнувши з нього ж судовий збір в сумі 243 гривні 60 копійок.

ВСТАНОВИВ:

Згідно з постановою 25 вересня 2015 року о 10:30 годині на КПП «Березове», яке розміщено на 160 км. траси Н-20 Слов’янськ-Донецьк-Маріуполь, що у волноваському районі, затриманий автомобіль ГАЗ 33021, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1, який переміщував товар, а саме тумби гранітні в кількості 23 штуки загальною вартістю 3450 гривень 00 копійок сумарною вагою 1100 кг. в м. Донецьк, тобто до району проведення АТО, чим порушив Тимчасовий порядок контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей.

Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 204-3 КУпАП .

В апеляції правопорушник ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі у зв’язку з відсутністю адміністративного правопорушення.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши думку ОСОБА_1З, який підтримав вимоги своєї апеляції, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а постанова судді підлягає скасуванню, за таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що суддя суду першої інстанції передчасно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-3 КУпАП .

В своїй постанові суддя посилається на розділ 11 «Тимчасового порядку здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей» дія цього порядку не поширюється на товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 гривень та сумарна вага яких не перевищує 50 кг. на одну особу.

Однак, відповідно до листа вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за №9-2261/0/4-15 від 18.11.2015 року, суд першої інстанції не повинен був посилатися в своїй постанові на «Тимчасовий порядок здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей», оскільки він не затверджений в законному порядку та не має законної сили.

На підставі наведеного апеляційний суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 не вбачається складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 204-3 КУпАП .

Враховуючи викладене та керуючись вимогами ст.  8 , 294 КУпАП , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Волноваського районного суду Донецької області від 05 жовтня 2015 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1  ст. 204-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 170 гривень з конфіскацією товару 23 гранітних тумб, скасувати.

Провадження по справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1  ст.247 КУпАП , у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Вилучені у ОСОБА_1 гранітні тумби у кількості 23 штук, відповідно до акту опису від 25 вересня 2015 року, повернути останньому.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Донецької області… »

Постанова Апеляційного суду Луганської області

«Справа №  419/2236/15-п

Провадження №  33/782/117/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Сєвєродонецьк                                                                       11 січня 2016 року

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області Люклянчук В.Ф., з участю ОСОБА_2, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, захисника ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Новоайдарського районного суду Луганської області від 01 грудня 2015 року, якою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, фізичну особу-підприємця, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винною за ч. 1 ст. 204-3 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень з конфіскацією товарно-матеріальних цінностей,

ВСТАНОВИВ

Постановою судді Чернобай Т.І. визнано винною в тому, що вона 09.11.2015 року на автомобілі «Мерседес Спрінтер» реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснювала переміщення продуктів харчування та алкогольних напоїв на загальну суму 24 926,83 грн., в об'їзд контрольного пункту пропуску при в'їзді до м. Щастя, шляхом об'їзду по польовим дорогам без дозволу на переміщення вантажів, який передбачено Розпорядженням Луганської обласної ВЦА №479 від 09.10.2015 року «Про визначення переліку суб'єктів господарювання, яким пропонується надати дозвіл для переміщення вантажів (товарів) до територій вздовж лінії зіткнення між блокпостами першого та другого рубежів», чим порушила Тимчасовий порядок контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затверджений наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 12.06.2015 року №415.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови судді, не були досліджені всі обставин. Вказує на те, що протокол, який є єдиним доказом, вчинення нею адміністративного правопорушення, складено з грубими порушеннями законодавства України, в цьому протоколі не зазначено точне місце вчиненого правопорушення. На думку ОСОБА_2, суддя в своїй постанові про адміністративне правопорушення не врахував те, що вона має дозвіл на переміщення вантажів (товарів), який передбачено Розпорядженням Луганської обласної ВЦА №479 від 09.10.2015 року. Посилаючись на ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , Конституцію України, а також на справи Європейського суду з прав людини "Лучанінова проти України", "Вєренцов проти України" вказує, що ст. 204-3 КУпАП має бланкетний характер і встановлює відповідальність за порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції. Таким чином, на думку особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, притягнення її за ст. 204-3 КУпАП можливе лише за наявності нормативно-правового акту, який встановлюватиме порядок переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції. Оскільки на час притягнення її до адміністративної відповідальності, цей порядок не було встановлено Кабінетом Міністрів України, її незаконно не було притягнуто до адміністративної відповідальності. Вважає, що порушення порядку встановленого наказом Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 12.06.2015 р. N 415-ог не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 204-3 КУпАП , оскільки в порушення Закону Україну від 17 липня 2015 року N 649-VІІІ, такий порядок не врегульований Кабінетом Міністрів України за поданням Служби безпеки України, а також указаний наказ не було зареєстровано в Міністерстві юстиції України та не було оприлюднено в офіційних друкованих виданнях.

Заслухавши ОСОБА_2, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, захисника ОСОБА_3, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Європейський суд з прав людини у справі "Лучанінова проти України", справи про адміністративні правопорушення розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила особа, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням.

Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Стаття 245 КУпАП регламентує, що завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів даної справи, суддею у порушення вказаних вище вимог Закону не з'ясовані обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання про те чи було ОСОБА_2 вчинено вказане адміністративне правопорушення.

При цьому було невірно встановлено відомості про особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності. Відповідно до копії паспорта цієї особи, правильне прізвище її є ОСОБА_2, а не Чорнобай, як помилково було зазначено в постанові судді.

Нормою ст. 204-3 КУпАП визначено відповідальність за порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції. Встановлення ознак складу цього адміністративного правопорушення передбачає звернення до законодавства, яке регулює відповідний порядок.

Законом України від 17 липня 2015 року № 649-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції" було доповнено Закон України "Про боротьбу з тероризмом" статтею 14-1, відповідно до якої переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції здійснюється в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням Служби безпеки України. Особи, винні у порушенні порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України від 17 липня 2015 року № 649-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції" Кабінет Міністрів України зобов'язано протягом 14 днів після опублікування цього Закону затвердити відповідний порядок переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Проте на теперішній час, зазначене, повною мірою не виконано та відповідний порядок переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції Кабінетом Міністрів України не було затверджено.

Відсутність нормативного врегулювання щодо можливості застосування до таких правовідносин положень Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 12 червня 2015 року № 415ог (зі змінами від 15 вересня 2015 року № 810), не дає підстави застосовувати це положення стосовно притягнення особи за ст. 204-3 КУпАП .

З огляду на вказане, постанова судді є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки згідно ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.   293 , 294 КУпАП , суддя

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову судді Новоайдарського районного суду Луганської області від 01 грудня 2015 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-3 КУпАП - скасувати, справу закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП .

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Луганській області                                                                               В.Ф. Люклянчук»