У цьому провадженні об'єднана палата ККС ВС розглянула питання щодо можливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про роз'яснення або відмову в роз'ясненні ухвали слідчого судді та дійшла таких висновків:
1. Згідно з ч. 1 ст. 380 КПК України, якщо судове рішення, яке є результатом судового провадження та яким вирішено питання, що становило предмет його розгляду, за виключенням рішення слідчого судді апеляційного суду ухваленого в порядку, передбаченому главою 21 КПК України, є незрозумілим, суд, слідчий суддя, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз`яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
2. Апеляційному оскарженню, на підставі ч. 4 ст. 380 КПК України, підлягає лише ухвала суду про роз`яснення судового рішення або відмову у його роз`ясненні постановлена за результатами розгляду заяви про роз`яснення судового рішення, якщо її предметом було судове рішення, яке підлягає роз`ясненню в порядку, передбаченому частиною 1 цієї статті.
Я висловив окрему думку до цієї постанови. Крім того, окрему думку мала суддя Григор'єва І. В.
Посилання на постанову ВС у ЄДРСР >>>
Посилання на окрему думку судді М. В. Мазура в ЄДРСР >>>
Посилання на окрему думку судді І.В. Григор'євої в ЄДРСР >>>
ОКРЕМА ДУМКА
судді М. В. Мазура
справа № 367/3068/17
провадження № 51-8936кмо18
до постанови об`єднаної палати Касаційного кримінального суду
від 18 листопада 2019 року
Обставини справи, рух провадження та зміст оскарженого судового рішення
Ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 22 листопада 2017 року скасовано постанову прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області молодшого радника юстиції Круль Н. Л. про закриття кримінального провадження від 1 березня 2016 року відносно підозрюваного ОСОБА_1 у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, внесеного 6 грудня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110040002976.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 29 серпня 2018 року заяву прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області молодшого радника юстиції Круль Н. Л. про роз`яснення ухвали слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 22 листопада 2017 року залишено без задоволення.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 4 вересня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на зазначену ухвалу місцевого суду від 29 серпня 2018 року. При цьому апеляційний суд указав, що ст. 309 КПК визначено вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування, пославшись на ч. 2 зазначеної статті, відповідно до якої чинним законодавством передбачено можливість оскарження в апеляційному порядку під час досудового розслідування лише ухвал слідчого судді про закриття кримінального провадження, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Вимоги касаційної скарги
У касаційній скарзі прокурор Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області молодший радник юстиції Круль Н. Л. (далі - прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просив ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому стверджував, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у відкритті провадження за її апеляційною скаргою на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 29 серпня 2018 року про відмову у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення, не врахувавши вимоги ст. 380 КПК України, якою передбаченого право апеляційного оскарження такої категорії судових рішень.
Суть питання, яке розглядалося об`єднаною палатою
Колегія суддів Першої судової палати Верховного Суду ухвалою від 11 червня 2019 року передала провадження на розгляд об`єднаної палати, посилаючись на те, що існують різні правові позиції стосовно застосування норм кримінального процесуального закону при перегляді в касаційному порядку ухвал суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті провадження за апеляційними скаргами на судові рішення, постановлені за заявою про роз`яснення судового рішення судом першої інстанції.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в ухвалі від 28 травня 2019 року (провадження № 51-2600ск19) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в постанові від 15 листопада 2018 року (провадження № 51-4983км18) дійшов різних висновків щодо застосування однієї і тієї ж норми права у подібних правовідносинах.
Ухвалою від 28 травня 2019 року (провадження № 51-2600ск19) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника на ухвалу Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року про відмову у відкритті провадження. Згаданою ухвалою апеляційного суду відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 березня 2019 року, якою було відмовлено у роз`ясненні судового рішення цього ж суду від 13 березня 2019 року, постановленого під час судового провадження в суді першої інстанції. Обґрунтовуючи своє рішення Суд зазначив, що з огляду на системне тлумачення положень ст. 380 КПК роз`яснено може бути рішення, постановлене по суті кримінального провадження, а ухвалу місцевого суду від 13 березня 2019 року до таких рішень законом не віднесено, її постановлено під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень по суті.
Також, зазначеною ухвалою Суд установив, що апеляційний суд правильно відмовив у відкритті апеляційного провадження, зазначивши, що судом першої інстанції прийнято рішення, яке не підлягає оскарженню в порядку апеляційної процедури.
Натомість, постановою від 15 листопада 2018 року (провадження № 51-4983км18) Суд скасував ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначеною ухвалою апеляційного суду було відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 02 лютого 2018 року, якою відмовлено в задоволенні заяви про роз`яснення ухвали слідчого судді, постановленої під час досудового розслідування. Своє рішення Суд мотивував тим, що ухвала апеляційного суду постановлена без урахування вимог ст. 380 КПК, оскільки будь-яких застережень щодо неможливості вирішення питання про роз`яснення судового рішення у порядку, визначеному зазначеною статтею, кримінальний процесуальний закону не містить. Викладені порушення Суд визнав істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Враховуючи це, Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 15 листопада 2018 року (провадження № 51-4983км18).
Короткий зміст рішення об`єднаної палати
Об`єднаню палатою Касаційного кримінального суду було постановлено касаційну скаргу прокурора задовольнити, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 04 вересня 2018 року про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Крім того, об`єднана палата зробила висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах:
1. Згідно з ч. 1 ст. 380 КПК України, якщо судове рішення, яке є результатом судового провадження та яким вирішено питання, що становило предмет його розгляду, за виключенням рішення слідчого судді апеляційного суду ухваленого в порядку, передбаченому главою 21 КПК України, є незрозумілим, суд, слідчий суддя, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз`яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
2. Апеляційному оскарженню, на підставі ч. 4 ст. 380 КПК України, підлягає лише ухвала суду про роз`яснення судового рішення або відмову у його роз`ясненні постановлена за результатами розгляду заяви про роз`яснення судового рішення, якщо її предметом було судове рішення, яке підлягає роз`ясненню в порядку, передбаченому частиною 1 цієї статті.
Мотиви окремої думки
Вирішення проблеми, що розглядалася об`єднаною палатою, потребує відповіді два питання:
1) які судові рішення за змістом ст. 380 КПК можуть бути роз`яснені (всі чи лише окремі), і зокрема, чи можуть бути роз`яснені в порядку, передбаченому ст. 380 КПК, ухвали слідчих суддів?
2) якщо ухвала слідчого судді може бути роз`яснена за правилами ст. 380 КПК, то чи підлягає апеляційному оскарженню ухвала про роз`яснення такої ухвали?
Для того, щоб відповісти на ці питання, необхідно перш за все звернутися до буквального змісту ст. 380 КПК і зіставити його з іншими нормами КПК, що дозволить з`ясувати намір законодавця при формулюванні цієї норми та надати їй відповідне тлумачення.
Так, згідно з ч. 1 ст. 380 КПК «якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз`яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст». Частина 2 статті 380 КПК передбачає, що суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення в судовому засіданні протягом десяти днів з повідомленням особи, яка звернулася із заявою про роз`яснення судового рішення, та учасників судового провадження. Крім того, ч. 4 ст. 380 КПК передбачає можливість апеляційного оскарження ухвали про роз`яснення судового рішення або відмову у його роз`ясненні.
Наявність указівки на суб`єктів звернення із заявою про роз`яснення судового рішення в цій статті, серед яких називаються не тільки учасники судового провадження, але й «орган виконання судового рішення, приватний виконавець», свідчить про те, що предметом такого роз`яснення може бути не будь-яке рішення, а лише те рішення, яке підлягає виконанню, а його суть полягає в роз`ясненні не мотивів чи процедури ухвалення рішення, а його резолютивної частини, тобто тієї частини рішення, яке підлягає виконанню.
Наведене указує на мету цієї норми - забезпечити процесуальний механізм подолання неясності судового рішення, що перешкоджає його належному виконанню, а не доповнення аргументації того чи іншого судового рішення кожного разу, коли особа не погоджується із постановленим судовим рішенням чи вважає, що наведених у ньому мотивів недостатньо чи вони є непереконливими.
Наприклад, не має сенсу в роз`ясненні ухвали про відмову в задоволенні відводу судді, оскільки така ухвала не передбачає необхідності вчинення жодних дій для її виконання (проте, як показує практика, іноді особи звертаються із клопотаннями щодо роз`яснення і таких рішень, як, скажімо, у розглянутій Верховним Судом справі № 619/4378/16-к).
У сукупності із визначеним у ч. 2 ст. 380 КПК окремим процесуальним порядком розгляду заяв про роз`яснення судового рішення, який виходить за межі судового розгляду кримінального провадження по суті, наведене вище дає можливість зробити висновок, що за змістом ст. 380 КПК роз`ясненню підлягають не будь-які рішення, ухвалені в межах судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, а лише судові рішення, яким завершується такий судовий розгляд - вироки, а також ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру.
Протилежний висновок призвів би до порушення законодавчої логіки побудови єдиної процедури судового розгляду, за якою всі питання, що стосуються судового розгляду кримінального провадження, мають вирішуватися судом, який його розглядає, в межах процедури судового розгляду (єдине виключення із цього правила на даний момент прямо передбачено для вирішення питання щодо відводу судді, який розглядає кримінальне провадження одноособово, але таке виключення обумовлене необхідністю розгляду цього питання іншим суддею).
Іншими словами, якщо вважати, що ст. 380 КПК передбачає можливість окремого від основного процесу розгляду питання про роз`яснення будь-якого судового рішення, ухваленого під час судового розгляду кримінального провадження (включаючи як письмові ухвали, постановлені в нарадчій кімнаті, так і усні ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати та заносені секретарем судового засідання в журнал судового засідання), це підірвало б не просто ідею безперервності судового розгляду, а створило б небезпечні й широкі можливості для перешкоджанню судовому розгляду шляхом подання недобросовісною стороною численних заяв про роз`яснення усіх письмових чи усних ухвал, постановлених судом, що вимагало б проведення окремих судових засідань щодо розгляду кожної такої заяви, що може паралізувати роботу суду.
З огляду на це, висновок про те, що в порядку, передбаченому ст. 380 КПК, роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, ухвалені під час судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, а лише ті рішення, якими таке провадження завершено, є цілком обґрунтованим і базується на поєднанні логічного, системного та телеологічного (цільового) методів тлумачення.
Більше того, саме за такого тлумачення ст. 380 КПК логічним є зміст ч. 4 цієї статті, яка передбачає можливість апеляційного оскарження ухвали суду про роз`яснення судового рішення або відмову у його роз`ясненні. І навпаки, за широкого тлумачення ст. 380 КПК як такої, що дозволяє застосовувати цю процедуру до будь-якого судового рішення, це призвело б до нелогічного і навіть абсурдного висновку про те, що окремому апеляційному оскарженню підлягає будь-яка ухвала про роз`яснення судового рішення, постановленого під час судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, або про відмову в його роз`ясненні, попри те, що переважна більшість таких рішень самі по собі не підлягають окремому оскарженню відповідно до положень ст. 392 КПК.
Далі, для того, щоб з`ясувати можуть бути предметом роз`яснення за процедурою, передбаченою ст. 380 КПК ухвали слідчих суддів, необхідно звернути увагу на те, що ця норма розташована у розділі IV «Судове провадження у першій інстанції» в главі 29 «Судові рішення» (одразу після глави 28 «Судовий розгляд»).
За загальним правилом, норми, передбачені в главах 28 і 29 КПК, застосовуються і на інших стадіях кримінального провадження, на що, зокрема, вказують відсильні норми в інших розділах.
Так, за змістом ч. 2 ст. 418 КПК судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються, проголошуються, видаються, роз`яснюються або надсилаються учасникам судового провадження в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Аналогічне правило передбачене й щодо рішень суду касаційної інстанції (ч. 4 ст. 441 КПК). Крім того, за змістом ч. 3 ст. 539 КПК клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цього розділу. Так само, ч. 1 ст. 306 КПК передбачає, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
У зв`язку з цим, з урахуванням наведених вище міркувань, як і більшість суддів об`єднаної палати, я вважаю, що на стадії досудового розслідування ухвали слідчого судді, в принципі, можуть бути роз`яснені в порядку ст. 380 КПК, але не всі з них, а лише ті, якими завершено відповідне судове провадження щодо розгляду того чи іншого питання, віднесеного до компетенції слідчого судді (наприклад, ухвала слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу чи іншого заходу забезпечення кримінального провадження, про надання дозволу на проведення певної слідчої дії тощо, а також скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора). При цьому не підлягають роз`ясненню ухвали слідчих суддів, що стосуються процедури підготовки та розгляду вказаних питань.
Разом із тим, не можу погодитися із висновком більшості суддів об`єднаної палати про те, що апеляційному оскарженню підлягає «ухвала суду про роз`яснення судового рішення або відмову у його роз`ясненні постановлена за результатами розгляду заяви про роз`яснення судового рішення, якщо її предметом було судове рішення, яке підлягає роз`ясненню в порядку, передбаченому частиною 1 цієї статті».
Вважаю, що не тільки розташування ст. 380 КПК у розділі IV «Судове провадження у першій інстанції», але й зміст цієї норми свідчать про те, що передбачені в ній правила щодо роз`яснення судового рішення та можливості оскарження відповідних ухвал про таке роз`яснення чи відмову в ньому стосуються безпосередньо рішень, ухвалених за результатами судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції та підлягають обмеженому застосуванню на інших стадіях кримінального провадження.
Так, ч. 1 ст. 380 КПК говорить про роз`яснення незрозумілого судового рішення «судом, який його ухвалив», не вказуючи, зокрема, на «слідчого суддю» як на суб`єкта уповноваженого розглядати це питання. Натомість специфічна вказівка, що міститься в ч. 4 ст. 380 КПК, щодо можливості не просто оскарження, а оскарження саме в апеляційному порядку a priori вказує на те, що це положення не може бути застосоване на стадіях апеляційного та касаційного розгляду, не дивлячись на те, що статті 418 і 441 КПК прямо і без будь-яких чітких застережень передбачають, що судові рішення судів відповідно апеляційної та касаційної інстанцій роз`яснюються в порядку, передбаченому ст. 380 КПК.
Наведене вище, на моє переконання, дає підстави стверджувати, що ст. 380 КПК (і зокрема її частина четверта) не може розглядатися як спеціальна норма, що має однаково застосовуватися на всіх стадіях кримінального провадження. Крім того, цей висновок підтверджується й наявністю процитованих вище особливих застережень у статтях 306 і 539 КПК про те, що положення статей 318-380 КПК при розгляді питань на відповідних стадіях кримінального провадження застосовуються «з урахуванням положень цієї глави» та «з урахуванням положень цього розділу».
У зв`язку з цим, не можна вважати, що ч. 4 ст. 309 КПК без будь-яких обмежень надає право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді про роз`яснення судового рішення або відмову у його роз`ясненні. Навпаки, більш виправданим був би висновок, що в даному випадку саме положення ст. 309 КПК, які визначають перелік ухвал слідчих суддів, які підлягають апеляційному оскарженню, є спеціальними по відношенню до положень ст. 380 КПК, оскільки остання, в першу чергу, стосується роз`яснення судових рішень, постановлених на іншій стадії кримінального провадження - за результатами судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
Тим не менше, оскільки ухвала про роз`яснення судового рішення має похідний характер від останнього, то з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК у системному зв`язку з положеннями ст. 309 і ч. 4 ст. 380 КПК об`єднаній палаті слід було зробити висновок, що апеляційному оскарженню підлягають не всі ухвали слідчих суддів про роз`яснення судового рішення або відмову у його роз`ясненні, а лише ті, які стосуються роз`яснення ухвал слідчих суддів, що самі за змістом ст. 309 КПК можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Натомість позиція більшості суддів об`єднаної палати в цьому провадженні призводить до дещо нелогічного, на мою думку, висновку, що апеляційному оскарженню підлягають ухвали слідчого судді про роз`яснення рішення слідчого судді (або відмову у його роз`ясненні), яке саме по собі не може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Тим не менше, вважаю за необхідне підкреслити, що такі різні підходи щодо тлумачення та застосування ст. 380 КПК обумовлені, перш за все, недосконалістю формулювань самої правової норми, яка потребує законодавчого вдосконалення.
Суддя М. В. Мазур
| 