У своїй постанові Верховний Суд нагадав, що судове рішення має бути обґрунтованим і мотивованим, зокрема, він повинен перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен доречний і важливий аргумент сторони вичерпну відповідь у своєму рішенні.
У цій справі апеляційний суд не надав жодної оцінки одному із ключових доводів в апеляційній скарзі засудженого про неправильну кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 115 КК та відсутність умислу на вбивство з огляду на те, що він захищався від дій потерпілого, який погрожував йому ножем, у зв'язку з чим допустив істотне порушення вимог КПК.
Посилання на цю постанову в ЄДРСР >>>
(Аналогічний підхід застосовується Верховним Судом і тоді, коли апеляційний суд не навів переконливих доводів щодо відхилення апеляційної скарги сторони обвинувачення - див., наприклад: http://mv-mazur.at.ua/publ/3-1-0-66).
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 243/8249/17
провадження № 51-9799км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Матієк Т. В., Яковлєвої С. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Сингаївської А. О.,
захисника Петрусєвича В. В.,
засудженого ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу та доповнення до неї засудженого ОСОБА_1 на вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 липня 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 10 жовтня 2018 року в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050510001713, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янська Донецької області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого останнього разу за вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 березня 2017 року за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК), до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 липня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до покарання призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання призначеного за попереднім вироком, і остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за встановлених судом першої інстанції обставин та детально наведених у вироку 21 червня 2017 року приблизно о 17:00, перебуваючи на стежці в 100 метрах від будівлі № 91 а на вул. Світлодарській (колишня вул. Чубаря) у м. Слов`янську Донецької області , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_3 у ході сварки підняв із землі камінь розміром 30х20см., та ударив ним ОСОБА_3 по голові, а саме в лобну її частину, від чого останній упав на землю, а ОСОБА_1 ще раз вдарив зазначеним каменем потерпілого в потиличну частину голови. У результаті таких дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_3 було заподіяно тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.
Донецький апеляційний суд ухвалою від 10 жовтня 2018 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з урахуванням доповнення до неї засуджений ОСОБА_1 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно надану оцінку доказам, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного йому покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі через суворість, просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Суть доводів касаційної скарги засудженого зводиться до його вказівок на те, що вирок місцевого суду є незаконним, необґрунтованим і невмотивованим, а його винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, не підтверджено матеріалами кримінального провадження. Засуджений зазначає, що судовий розгляд проведено неповно, а його дії необхідно кваліфікувати за ст. 116 або ст. 118 КК, оскільки він захищався від дій потерпілого, який погрожував йому ножем. При цьому суди не дали ніякої оцінки його доводам про те, що потерпілий ОСОБА_3 неодноразово застосував до нього фізичну силу та заподіював тілесні ушкодження. Також засуджений указує на те, що апеляційний суд безпідставно провів судовий розгляд за його відсутності, оскільки у своїй апеляційній скарзі він не зазначав про своє небажання брати участь в апеляційному розгляді, тим самим, на його думку, цей суд порушив його право на захист. Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що призначені йому захисники як на досудовому слідстві, так і під час судового розгляду належним чином не здійснювали його захист, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які клопотання, заяви та скарги від імені цих захисників, спрямовані на його захист. Також ОСОБА_1 зазначає, що під час підготовчого судового засідання у суді першої інстанції суд не роз`яснив йому права на розгляд справи судом присяжних, чим, на думку засудженого, порушив його процесуальні права, на що не звернув уваги апеляційний суд. Не наведено судом і мотивів, з яких він взяв до уваги одні докази та відкинув інші. Зазначає, що його скарг на неправомірні дії співробітників поліції не було перевірено належним чином. Вважає, що судом при призначенні йому покарання не враховано ряду обставин, що пом`якшують його покарання. Також засуджений указує на те, що місцевий суд безпідставно призначив йому покарання на підставі ст. 71 КК, оскільки злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК, за який його засуджено за вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 березня 2017 року, він вчинив у 2016 році та був взятий під варту до набрання цим вироком законної сили, а тому вважає, що строк його попереднього ув`язнення підлягає зарахуванню у строк покарання, призначеного за вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 березня 2017 року, на підставі ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII), і за цим перерахунком, на думку засудженого, він відбув покарання, призначене за попереднім вироком, у зв`язку з чим призначення йому остаточного покарання на підставі ст. 71 КК підлягає виключенню у цьому кримінальному провадженню.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник Петрусєвич В. В., кожен окремо, підтримали подану засудженим касаційну скаргу, просили її задовольнити на підставах, указаних у цій скарзі.
Прокурор, навівши відповідні пояснення, заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого, просив постановлені у кримінальному провадженні судові рішення залишити без змін.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, безумовно, повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК.
У ст. 419 КПК наведено чітку вимогу про те, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Тобто суд апеляційної інстанції повинен перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен доречний і важливий аргумент сторони вичерпну відповідь у своєму рішенні.
Апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка зобов`язана перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Однак цих вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції не дотримався.
З матеріалів провадження вбачається, що засуджений ОСОБА_1 , не погодившись із вироком місцевого суду, подав апеляційну скаргу, в якій вказував на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. На обґрунтування своїх доводів засуджений, серед іншого, заперечував правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115 КК, вказував, що захищався від потерпілого, який погрожував йому ножем, зазначав, що умислу на вбивство потерпілого в нього не було.
Суд апеляційної інстанції, зазначивши зміст апеляційної скарги засудженого, належним чином не перевірив викладених у ній доводів, не навів переконливих мотивів для їх спростування та не зазначив підстав, на яких скаргу залишив без задоволення.
Попри те, що засуджений в апеляційній скарзі заперечував правильність встановлення місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження, апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про те, що факт заподіяння ОСОБА_1 смерті потерпілому ОСОБА_3 за обставин, викладених у вироку, апелянт не оскаржує.
Зокрема, апеляційний суд не надав жодної оцінки одному із ключових доводів в апеляційній скарзі засудженого про неправильну кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 115 КК та відсутність умислу на вбивство з огляду на те, що він захищався від дій потерпілого, який погрожував йому ножем. При цьому апеляційний суд обмежився загальною вказівкою про ненадання жодних доказів про погрози потерпілого на адресу засудженого.
Таким чином, апеляційний суд фактично не перевірив доводів засудженого щодо неправильної кваліфікації його дій та не зазначив у своїй ухвалі мотивованих підстав, на яких вважав ці доводи необґрунтованими, формально пославшись на правильність висновків суду першої інстанції, не розкривши суті зібраних у провадженні доказів та не проаналізувавши їх у контексті з доводами в апеляційній скарзі.
За таких обставин ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно усунути вказані недоліки, перевірити доводи апеляційної скарги та інші доводи касаційної скарги засудженого, у тому числі й щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації його дій, невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення, провести апеляційний розгляд відповідно до вимог КПК, за наслідком якого постановити законне й обґрунтоване судове рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а ухвалу апеляційного суду щодо нього скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На цих підставах Верховний Суд ухвалив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Донецького апеляційного суду від 10 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді
М. В. Мазур Т. В. Матієк С. В. Яковлєва
| 