Верховний Суд указав на неприпустимість проведення обшуку під виглядом огляду місця події без ухвали слідчого судді, оскільки таким чином нівелюються вимоги судового контролю, передбачені статтею 233, частиною 2 статті 234 КПК України.
Посилання на цю постанову в ЄДРСР >>>
(див., також іншу постанову)
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 180/509/17-к
провадження № 51-7604км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Матієк Т. В., Яковлєєвої С. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н. В.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
в режимі відеоконференції захисника ПотьомкінаС. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупрокурора на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2018 року у кримінальному провадженні № 12016040330000861 за обвинуваченням
ОСОБА_2, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Марганець Дніпропетровської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4, проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2017 року встановлено, що ОСОБА_2, будучи раніше судимою вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2016 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК України за таких обставин.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_2 у невстановлений слідством час, місці та спосіб умисно незаконно без мети збуту придбала кристалічну речовину білого кольору загальною масою не менше 3,3754 г, яка містить у своєму складі психотропну речовину у великих розмірах, обіг якої обмежений - «метамфетамін», загальна маса якої становить 1,6708 г, яку в подальшому зберігала за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1.
21 листопада 2016 року приблизно о 17:00 год. працівниками поліції Марганецького ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області в ході огляду квартири, належної ОСОБА_2 на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_1, було виявлено в залі на дерев'яному столі сліп-пакети в кількості 30 шт., частково заповнені кристалічною речовиною білого кольору та один сліп-пакет, повністю заповнений кристалічною речовиною білого кольору, масами 0,0141 г, 0,0403 г, 0,0354 г, 0,0333 г, 0,0258 г, 0,0148 г, 0,0147 г, 0,0323 г, 0,0148 г, 0,0288 г, 0,0170 г, 0,0236 г, 0,0188 г, 0,0216 г, 0,0195 г, 0,0251 г, 0,0247 г, 0,0203 г, 0,0214 г, 0,0356 г, 0,0169 г, 0,0321 г, 0,0192 г, 0,0268 г, 0,0338 г, 0,0167 г, 0,0108 г, 0,0274 г, 0,0245 г, 0,0183 г, 2,6670 г, які, згідно висновку експерта № 1/8.6/3156 від 13 січня 2017 року, містять у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежений - метамфетамін. Маса метамфетаміну в речовині складає відповідно 0,0056 г, 0,0201 г, 0,0119 г, 0,0170 г, 0,0128 г, 0,0067 г, 0,0062 г, 0,0204 г, 0,0091 г, 0,0147 г, 0,0095 г, 0,0142 г, 0,0118 г, 0,0096 г, 0,0103 г, 0,0152 г, 0,0147 г, 0,0136 г, 0,0113 г, 0,0200 г, 0,0105 г, 0,0177 г, 0,0088 г, 0,0143 г, 0,0195 г, 0,0092 г, 0,0055 г, 0,0145 г, 0,0142 г, 0,0095 г, 1,2924 г.
Загальна маса метамфетаміну в речовині складає 1,6708 г, розмір якої відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України № 188 від 01 серпня 2000 року «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» відносяться до великих.
ОСОБА_2, у невстановлений слідством час та у невстановленої слідством особи, в районі автовокзалу в м. Дніпрі, умисно, незаконно, повторно, без мети збуту, придбала кристалічну речовину світлого кольору загальною масою не менше 4,4126 г, яка містить у своєму складі психотропну речовину у великих розмірах, обіг якої обмежений - «метамфетамін», загальна маса якої становить 3,0175 г, яку перевезла до вищевказаного місця проживання, де незаконно зберігала у сліп-пакетах в кількості 51 шт., які частково заповнені вищевказаною речовиною, в одному окремому сліп-пакеті, який наполовину заповнений аналогічною кристалічною речовиною світлого кольору та в одному окремому сліп-пакеті, в якому знаходились фрагменти з трубочок з полімерного матеріалу в кількості 9 шт., які також частково заповнені аналогічною вищевказаною речовиною.
14 січня 2017 року приблизно о 09:40 год. працівниками поліції Марганецького ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області в ході огляду вищезазначеної квартири, де мешкає ОСОБА_2, було виявлено в залі на дивані у шкатулці сліп-пакети в кількості 51 шт., частково заповнені кристалічною речовиною світлого кольору, один сліп-пакет, який наполовину заповнений кристалічною речовиною світлого кольору та один сліп-пакет із вмістом фрагментів з трубочок з полімерного матеріалу в кількості 9 шт., масами 0,0322 г, 0,0308 г, 0,0302 г, 0,0319 г, 0,0325 г, 0,0337 г, 0,0352 г, 0,0335 г, 0,0365 г, 0,0289 г, 0,0362 г, 0,0431 г, 0,0353 г, 0,0397 г, 0,0469 г, 0,0476 г, 0,0442 г, 0,0349 г, 0,0403 г, 0,0311 г, 0,0405 г, 0,0352 г, 0,0370 г, 0,0339 г, 0,0376 г, 0,0401 г, 0,0340 г, 0,0383 г, 0,0322 г, 0,0377 г, 0,0437 г, 0,0444 г, 0,0446 г, 0,0478 г, 0,0451 г, 0,0488 г, 0,0457 г, 0,0448 г, 0,0464 г, 0,0422 г, 0,0461 г, 0,0388 г, 0,0394 г, 0,0401 г, 0,0380 г, 0,0357 г, 0,0321 г, 0,0375 г, 0,0471 г, 0,0426 г, 0,0356 г, 1,9722 г, 0,0361 г, 0,0368 г, 0,0371 г, 0,0606 г, 0,0652 г, 0,0671 г, 0,0551 г, 0,0501 г, 0,0546 г, які, згідно висновку експерта № 1/8.6/153 від 02 березня 2017 року, містять у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін. Маса метамфетаміну в речовині відповідно складає 0,0219 г, 0,0209 г, 0,0201 г, 0,0210 г, 0,0220 г, 0,0224 г, 0,0228 г, 0,0229 г, 0,0232 г, 0,0196 г, 0,0237 г, 0,0307 г, 0,0253 г, 0,0271 г, 0,0325 г, 0,0330 г, 0,0296 г, 0,0239 г, 0,0263 г, 0,0196 г, 0,0275 г, 0,0253 г, 0,0267 г, 0,0235 г, 0,0269 г, 0,0286 г, 0,0249 г, 0,0279 г, 0,0198 г, 0,0258 г, 0,0295 г, 0,0300 г, 0,0316 г, 0,0358 г, 0,0339 г, 0,0340 г, 0,0314 г, 0,0317 г, 0,0308 г, 0,0298 г, 0,0311 г, 0,0266 г, 0,0270 г, 0,0287 г, 0,0274 г, 0,0262 г, 0,0215 г, 0,0248 г, 0,0311 г, 0,0294 г, 0,0246 г, 1,3421 г, 0,0238 г, 0,0266 г, 0,0258 г, 0,0403 г, 0,0440 г, 0,0454 г, 0,0373 г, 0,0318 г, 0,0381г.
Загальна маса метамфетаміну в речовині складає 3,0175 г, розмір якого відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України № 188 від 01 серпня 2000 року «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» відносяться до великих.
Цим вироком ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2016 року, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Судом вирішено питання про долю речових доказів та про судові витрати.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2018 року вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2017 року щодо ОСОБА_2 скасовано.
Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12016040330000861 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), у зв'язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Судом вирішено питання про запобіжний захід та долю речових доказів.
При цьому судом зазначено, що вирок постановлений на недопустимих, неналежних та недостатніх доказах, а в матеріалах кримінального провадження відсутні достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Обґрунтовуючи наведене зазначає, що під час апеляційного розгляду закриваючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 апеляційний суд в порушення вимог ст.ст. 23, 370, 419 п. 2 ч. 1, ч. 3 КПК України об'єктивно не з'ясував усі обставини, які встановлено під час кримінального провадження та які мають істотне значення для ухвалення законного рішення, безпосередньо і повно не дослідив усі докази на підтвердження цих обставин, не оцінив їх відповідно до положень ст. 94 та ч. 3 ст. 404 цього Кодексу, внаслідок чого постановив ухвалу, яку належним чином не обґрунтував і не мотивував.
Вказує, що суд зробив передчасний висновок про необхідність закриття кримінального провадження та безпідставно послався на те, що згідно зі ст. 233 КПК України наявність згоди на проникнення до житла особи, яка володіє цим житлом, не звільняє від обов'язку прокурора, слідчого звернутися з клопотанням про проведення обшуку чи огляду житла до слідчого судді, оскільки має бути дотримано положення ч. 2 ст. 234 та ч. 2 ст. 237 КПК України.
Вважає, в даному випадку, з огляду на відсутність обставин, наведених у ч. 3 ст. 233 КПК України, як то: необхідність врятування людей та майна чи безпосереднє переслідування осіб, що підозрюються у вчиненні злочину, а також, враховуючи добровільну згоду ОСОБА_2 на проведення огляду її житла 21 листопада 2016 року та 14 січня 2017 року, законодавство не передбачає необхідності подальшого звернення слідчого до слідчого судді з клопотанням про обшук.
Крім того, дослідивши у судовому засіданні за клопотанням захисника протоколи огляду місця події від 21 листопада 2016 року, 14 січня 2017 року (а.п. 83-84, 53-54 т. 1) та власноручні заяви ОСОБА_2 про надання добровільної згоди на ці огляди належної їй квартири (а.п. 86, 104 т. 1) і встановивши, що ОСОБА_2 дійсно надавала добровільну згоду на огляд свого житла і у першому, і у другому випадку, апеляційний суд безпосередньо не допитав її в судовому засіданні у якості обвинуваченої з цього приводу. Також під час апеляційного розгляду судом безпосередньо не допитано в судовому засіданні і свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які були понятими під час цих оглядів, та експерта ОСОБА_8, не надано належної оцінки висновкам хімічних експертиз №1/8.6/152 від 09 лютого 2017 року та №1/8.6/3157 від 04 січня 2017 року про виявлення метамфетаміну на робочій поверхні вилучених у ОСОБА_2 електронних ваг фрагмента металевої трубки (а.п. 58-60, 75-78 т.1), №1/8.6/153 від 02 березня 2017 року та №1/8.6/3156 від 13 січня 2017 року про вміст метамфетаміну у вилученій у ОСОБА_2 кристалічні речовини в 51 пакеті, в одному «сліп»-пакеті та дев'яти фрагментів з трубочок, в 30 пакетах (а.п. 67-70, 80-82 т.1), а також речовим доказам, що оглянуті судом першої інстанції в судовому засіданні (а.п.61-63, 71-72 т. 1), чим порушено вимоги ст.ст. 23, 95 КПК України.
В запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник Потьомкін С.М. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2 просить ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити, надававши відповідні пояснення.
У судовому засіданні захисник Потьомкін С.М. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2 заперечив проти касаційної скарги прокурора просив вирок апеляційного суду залишити без зміни та пояснив, що поняті зазначали, що співробітники органу розслідування спочатку зайшли без відеофіксації, сказали написати заяву, а потім окремо зробили відеозапис.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді провадження в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Відповідно до ст. 94 КПК Україниоцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.
У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно судових рішень, суд першої інстанції, розглянувши матеріали кримінального провадження, визнав ОСОБА_2 винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначив їй покарання з урахуванням положень ст. 71 КК України.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, прокурор та захисник ПотьомкінС.М. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2 подали апеляційні скарги. Так, прокурор не оскаржуючи доведеності вини та кваліфікації дій обвинуваченої, просив скасувати вирок в частині призначеного покарання у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі обвинуваченої та ухвалити новий вирок.
В апеляційній скарзі зі змінами захисник Потьомкін С.М. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2 просив вирок скасувати як постановлений на недопустимих, неналежних і недостатніх доказах, тобто з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 закрити, оскільки не були встановлені достатні докази для доведення її винуватості.
Апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження за вказаними апеляційними скаргами, визнав недопустимими протоколи огляду місця події від 21 листопада 2016 року та 14 січня 2017 року у зв'язку з тим, що вони були проведені без ухвали слідчого судді, скасував вирок суду першої інстанції та закрив провадження у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_2 в суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Оцінюючи доводи касаційної скарги прокурора, встановлені судами фактичні обставини та мотиви, наведені в ухвалі апеляційного суду, Верховний Суд доходить наступних висновків.
Згідно ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, отриманих незаконним шляхом (недопустимих доказах), а також на припущеннях.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Згідно зі статтею 87 КПК України докази, отримані внаслідок здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу є недопустимими.
За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, що здійснюється негайно після огляду.
Підставою для проведення огляду місця події є інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі. Без наявності такої інформації проведення огляду місця події не допускається.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що формальними підставами для проведення огляду місця події стали: 21 листопада 2016 року «повідомлення невідомої особи про те, що 21.11.2016 о 16.15 з квартири АДРЕСА_1 чути невідому жінку, яка просить допомогу» та огляду місця події 14 січня 2017 року «повідомлення ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 АДРЕСА_5 про те, що її сусіди з квартири АДРЕСА_1 дуже гучно себе поводять» (а.п. 96-зворот, 97 т. 1).
Але як вбачається з протоколів оглядів від 21 листопада 2016 року (а.п. 83-84 т.1) та від 14 січня 2017 року (а.п. 53-54 т.1), єдиною метою цих слідчих дій було виявлення психотропних речовин. З показань ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які були понятими при проведенні вказаної вище слідчої дії та допитані у суді першої інстанції, всі дії, які останні двоє понятих назвали «обшуком», почали знімати на відеокамеру ще до проникнення в квартиру ОСОБА_2 Наведене дає підстави вважати, що інформація, яка була формальною підставою для проведення оглядів місця події, була використана як надуманий привід для проведення іншої слідчої дії.
Крім того, відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено 22 листопада 2016 року о 15:39:09 год. після завершення огляду, який було проведено 21 листопада 2016 року в період з 17:10 год. по 18:15 год., та 14 січня 2017 року об 11:07:18 год. після завершення огляду, який було проведено 14 січня 2017 року в період з 09:39 год. по 10:16 год. (а.п. 11 т. 1).
Отже, проведений органами досудового розслідування 21 листопада 2016 року та 14 січня 2017 року огляд місця події фактично є обшуком, який згідно приписів ч. 2 ст. 234 КПК України здійснюється лише на підставі ухвали слідчого судді.
Верховний Суд уже визнавав неприпустимість проведення обшуку під виглядом огляду місця події, зокрема у постановах від 07 червня 2018 року (справа № 740/5066/15-к), від 26 лютого 2019 року (справа № 266/4000/14-к), від 19 березня 2019 року (справа № 380/157/14-к), оскільки таким чином нівелюються вимоги судового контролю, передбачені статтею 233, частиною 2 статті 234 КПК України. З клопотанням про проведення обшуку прокурор, слідчий до слідчого судді не зверталися, тому відповідно до згаданих положень отримані внаслідок такої слідчої дії докази є недопустимими й не можуть бути використані судом при прийнятті рішення.
Заяви ОСОБА_2 про дозвіл на огляд квартири також не можна брати до уваги як підставу для проникнення до житла без ухвали слідчого судді. Як уже зазначав Верховний Суд у своїх попередніх рішеннях (постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 266/4000/14-к, від 12 лютого 2019 року у справі № 159/451/16-к), для з'ясування допустимості доказів, отриманих під час огляду в житлі чи іншому володінні особи, якщо наявність та/або добровільність згоди володільця ставиться стороною під сумнів, суд має виходити із сукупності всіх обставин, що супроводжували цю слідчу дію, враховуючи, але не обмежуючись, наявністю письмового підтвердження такої згоди.
Так, у судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_2 показала, що працівники міліції зайшли до її квартири без згоди останньої і поклали всіх на підлогу, а потім вийшли і вдруге зайшли з понятими, що ставить під сумнів добровільність згоди на проведення огляду, оскільки не були наявні всі процесуальні гарантії, які захищали здатність ОСОБА_2 висловлювати свою справжню думку.
Так, згідно зі ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 листопада 2013 року в справі «Бєлоусов проти України» зазначив, що будь-яке втручання згідно з п. 1 ст. 8 Конвенції повинно бути виправданим у розумінні п. 2 як таке, що здійснюється «згідно із законом» і є «необхідним у демократичному суспільстві» задля досягнення однієї або більше законних цілей, що в ньому наводяться. Формулювання «згідно із законом» вимагає від оскаржуваного заходу як підґрунтя в національному законодавстві, так і його відповідності принципові верховенства права. Головною метою ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є захист особи від свавільного втручання державних органів. У цьому рішенні Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що огляд працівниками міліції житла заявника не проводився згідно із законом, оскільки дозвіл на огляд отримано за обставин, в яких були відсутні процесуальні гарантії, що захищають його здатність висловлювати свою справжню думку.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що вказана слідча дія відбулася з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а протоколи огляду місця події від 21 листопада 2016 року та 14 січня 2017 року цілком правомірно були визнані недопустимими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції на підставі об'єктивної оцінки кожного, наданого стороною обвинувачення, доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку було зроблено обґрунтований висновок про невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України в суді і вичерпання можливостей їх отримати.
Таким чином, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що доводи касаційної скарги прокурора, є необґрунтованими, зводяться по суті до переоцінки доказів у кримінальному провадженні, котрим дана оцінка в їх сукупності за внутрішнім переконанням суду.
Ухвала суду апеляційної інстанції належним чином вмотивована та відповідає вимогам статей 370, 374, 419 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, які би тягли за собою безумовне скасування судового рішення, суд касаційної інстанції не вбачає.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436-438 КПК України Верховний Суд. вважає за необхідне касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без зміни.
З цих підстав Суд постановив:
Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2018 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді
М. В. Мазур Т.В. Матієк С. В. Яковлєва
|
