Справу передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду. Як зазначено в ухвалі, сам по собі факт заповнення і подання декларації про готовність об’єкта до експлуатації не спричиняє та нездатне спричинити наслідки правового характеру в розумінні примітки до ст. 358 КК, оскільки її може бути повернуто замовнику, тоді як здатність спричинити наслідки правового характеру для декларації про готовність об’єкта до експлуатації законодавством пов’язується не з фактом її подання в межах відповідної адміністративної процедури, а фактом її реєстрації відповідним органом. Зокрема, п. 13 Порядку прямо і недвозначно вказує на те, що підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об’єкт необхідних для його функціонування ресурсів — води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об’єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього є саме «зареєстрована декларація». Отже, до моменту реєстрації в установленому законом порядку декларація про готовність об’єкта до експлуатації не має всіх ознак офіційного документа в розумінні статей 358 чи 366 КК. Цей висновок повністю узгоджується з логікою законодавця, який окремо передбачив адміністративну відповідальність за наведення недостовірних даних у декларації про готовність об’єкта до експлуатації (у цьому явно не було би потреби, якби законодавець вважав, що такі дії охоплюються складами злочинів, передбачених ст. 358 або 366 КК).
Об'єднана палата ККС ВС частково погодилася з позицією колегії суддів. Зокрема, об'єднана палата зробила такий висновок:
Декларація про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І- ІІІ категорії складності, яка складена, видана чи посвідчена відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами є офіційним документом.
Наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації містить склад адміністративного правопорушення за умови, якщо в діянні особи є всі елементи його складу, передбачені ч. 13 ст. 96 КУпАП (у редакції Закону України № 320-VІІІ від 09 квітня 2015 року).
Посилання на цю ухвалу в ЄДРСР >>>
Посилання на постанову ОП ККС ВС в ЄДРСР >>>
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2020 року
м. Київ
справа № 727/5768/18
провадження № 51-1328км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Бородія В. М., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Руденко О. П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року, постановлену в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017260000000215, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Грудки Камінь-Каширського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_1 у тому, що він, будучи службовою особою юридичної особи приватного права, а саме займаючи посаду голови обслуговуючого кооперативу житлово-будівельного товариства «ЖБТ-75» (далі - ЖБТ), заздалегідь усвідомлюючи те, що ЖБТ не має фінансової спроможності сплатити кошти пайової участі у розвитку інфраструктури м. Чернівців, та водночас розуміючи, що без сплати вказаних коштів об`єкт будівництва, замовником якого є ЖБТ, - багатоквартирний житловий будинок з підземним паркінгом на АДРЕСА_2 в м. Чернівцях, не може бути прийнятим в експлуатацію, 16 вересня 2016 року уклав із Чернівецькою міською радою договір № 774 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Чернівців (далі - договір № 774), відповідно до якого ЖБТ зобов`язано було сплатити кошти пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Чернівців у сумі 1 415 817,12 грн.
Того ж дня ОСОБА_1 , заздалегідь усвідомлюючи необхідність сплати пайового внеску в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатаціювідповідно вимог п. 4.2 договору № 774, а також розуміючи необхідність зазначення у декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності (далі - декларація), реквізитів документів, що підтверджують сплату коштів пайової участі, з метою отримання формального номера платіжного доручення, який надалі можна було б зазначити в декларації, сплатив від імені ЖБТ на виконання договору № 774 кошти в сумі 1000 грн.
Згодом ОСОБА_1 , зловживаючи своїми повноваженнями, діючи умисно, всупереч інтересам ЖБТ, з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді уникнення витрат на пайову участь у розвитку інфраструктури м. Чернівців та якнайшвидшої здачі в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку, розташованого за вищевказаною адресою, заздалегідь усвідомлюючи, що на виконання договору № 774 ЖБТ сплачено лише 1000 грн, використав підроблений ним офіційний документ, а саме особисто подав до Центру надання адміністративних послуг (далі - ЦНАП) для подальшої реєстрації в Інспекції ДАБК Чернівецької міської ради підписану ним особисто та завірену печаткою ЖБТ декларацію, в п. 22 якої зазначено, що кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до договору № 774 з Чернівецькою міською радою сплачено в повному обсязі, на підтвердження чого було вказано номер платіжного доручення.
20 вересня 2016 року декларацію було зареєстровано в Інспекції ДАБК Чернівецької міської ради і тим самим прийнято в експлуатацію зазначений багатоквартирний житловий будинок з підземним паркінгом.
Своїми неправомірними діями ОСОБА_1 завдав територіальній громаді м. Чернівців істотної шкоди у вигляді недоодержання бюджетом розвитку м. Чернівців коштів пайової участі у розвитку інфраструктури цього міста в сумі 1 414 817,12 грн, що згідно з п. 4 примітки до ст. 364 КК є тяжкими наслідками.
Такі дії ОСОБА_1 орган досудового розслідування кваліфікував як службове підроблення, а саме видача службовою особою завідомо неправдивого офіційного документа, внесення до офіційного документа завідомо неправдивих відомостей, тобто вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, а також умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших осіб використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, що завдало істотної шкоди громадським інтересам та причинило тяжкі наслідки, тобто вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК.
За вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 12 жовтня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364-1 КК, та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) виправдано його за недоведеністю, що вчинено кримінальні правопорушення, в яких він обвинувачувався.
При цьому, виправдовуючи ОСОБА_1 в частині обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, місцевий суд зазначив, що з Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, вбачається, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації має встановлену Кабінетом Міністрів України форму і вона подається замовником до уповноважених органів, де реєструється і набуває статусу офіційного документа. Таким чином, декларація про готовність об`єкта до експлуатації як документ на момент її заповнення замовником не має ознак офіційного документа, що видається уповноваженою на те особою, і внесення до неї недостовірних даних не тягне за собою кримінальну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 366 КК. Крім того, суд послався на те, що відповідальність за «наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації» прямо передбачена ч. 2 ст. 2 Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 30 січня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.Зокрема, в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК апеляційний суд зазначив, що сам факт заповнення декларації про готовність об`єкта до експлуатаціїне надає їй статусу офіційного документа.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду постановою від 12 листопада 2019 року скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК, однак у частині обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК колегія суддів дійшла висновку, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації має ознаки офіційного документа, а тому висновок апеляційного суду про залишення виправдувального вироку суду першої інстанції в цій частині без зміни є передчасним.
За наслідком нового розгляду Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 26 лютого 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без зміни. Серед іншого апеляційний суд зазначив, що сама по собі декларація про готовність об`єкта до експлуатації не тягне цивільно-правових наслідків, а висновок суду першої інстанції про те, що в указаному випадку можлива лише адміністративна відповідальність, повністю узгоджується з дослідженими і оціненими доказами у справі.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала, та заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор указує на те, що суд апеляційної інстанції всупереч ч. 2 ст. 439 КПК не виконав вказівок суду касаційної інстанції, проігнорувавши висновки цього суду, і дійшов безпідставного висновку про те, що декларація, яку ОСОБА_1 подав до ЦНАП,не є офіційним документом. Також апеляційний суд не надав жодної оцінки необґрунтованому висновку суду першої інстанції про те, що жодним нормативно-правовим актом, який регулює відносини у сфері містобудівної діяльності, не передбачено кримінальної відповідальності за зазначення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що свідчить про неможливості її підроблення у формі внесення до неї недостовірних даних на момент заповнення. До того ж прокурор зазначає, що апеляційний суд, не навівши жодних мотивів, необґрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції про те, що посадова особа замовника, яка внесла завідомо неправдиві відомості до декларації про готовність до експлуатації об`єкта будівництва, повинна нести адміністративну відповідальність за ст. 96 КУпАП. Також апеляційний суд безпідставно зазначив про те, що органом досудового розслідування не встановлено мотиву дій ОСОБА_1 , що унеможливлює кваліфікацію його дій за ст. 366 КК, оскільки, на думку прокурора, мотив не є кваліфікуючою ознакою вказаного складу злочину.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник Бідашко О. Є., який діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду щодо підзахисного - без зміни. Також просить розглянути кримінальне провадження в суді касаційній інстанції за відсутності сторони захисту.
Позиції учасників судового засідання
У судовому засіданні прокурор, надавши відповідні пояснення, підтримала касаційну скаргу, просила її задовольнити на підставах, указаних у цій скарзі.
Представник Чернівецької міської ради подав до Верховного Суду заяву, в якій просив провести касаційний розгляд за його відсутності.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Ознайомившись із доводами, викладеними в касаційній скарзі, текстами судових рішень та іншими матеріалами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що для відповіді на питання про те, чи є в діях ОСОБА_1 ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК (у формі внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей), необхідно з`ясувати, як співвідносяться з урахуванням обставин цієї справи склади правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 КК і ст. 96 КУпАП, та чи слід вважати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації офіційним документом у розумінні ст. 366 і примітки до ст. 358 КК.
На думку колегії суддів, системний аналіз містобудівельного законодавства, положень ст. 96 КУпАП, ст. 366 КК і примітки до ст. 358 цього Кодексу указує на те, що така декларація не є офіційним документом у розумінні закону про кримінальну відповідальність, а тому наведення недостовірних (у тому числі неправдивих) даних у ній тягне юридичну відповідальність на підставі ч. 2 ст. 2 Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та/або ст. 96 КУпАП.
Так, слово «декларація» походить від латинського declaratio (від declare - заявляю, оповіщаю). Чинне законодавство України передбачає необхідність подання тих чи інших декларацій, повідомлень чи заяв у межах різноманітних адміністративних процедур. Як правило, відповідне законодавство передбачає вимоги щодо форми та змісту таких документів, ці документи містять певні відомості чи інформацію і на їх підставі службові особи відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інші уповноважені законом особи можуть приймати певні рішення або вчиняти певні дії. Однак це не означає, що вказані документи «здатні спричинити наслідки правового характеру» в розумінні примітки до ст. 358 КК, оскільки, зазвичай, здатність спричинити наслідки правового характеру для таких документів пов`язано не з моментом складання чи навіть подання цих документів, а і подальшими діями чи рішеннями уповноважених осіб. Більше того, чинне законодавство, як правило, передбачає процедурні механізми попередньої чи наступної перевірки таких декларацій (повідомлень, заяв) із відповідними правовими наслідками в разі виявлення недостовірної інформації. У зв`язку з цим законодавець у кожному окремому випадку окремо встановлює юридичну відповідальність (зазвичай адміністративну) за наведення неправдивих (недостовірних) відомостей у тих чи інших деклараціях, повідомленнях, заявах.
Так, наприклад, адміністративна відповідальність за заявлення неправдивих відомостей у митній декларації передбачена у ст. 485 Митного кодексу України, за включення до декларації про доходи «перекручених даних» - у ст. 164-1 КУпАП, за подання неправдивих відомостей у декларації щодо походження коштів, за які приватизується державне, комунальне майно або підприємство - у ст. 166-14 КУпАП, за зазначення неправдивих відомостей у декларації про доходи та майно, що подається відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» - у ст. 188-13 КУпАП.
До того ж у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 10 квітня 2019 року у справі № 760/20768/15-к констатовано відсутність складів злочинів, передбачених частинами 1, 4 ст. 358 КК, оскільки внесення завідомо неправдивих відомостей до декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 164 КУпАП.
Так само адміністративна відповідальність за наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації тягне юридичну відповідальність для суб`єктів містобудування, як було зазначено вище, прямо передбачена для суб`єктів містобудування у ч. 2 ст. 2 Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», а для фізичних осіб - на підставі у ст. 96 КУпАП.
Крім того, за змістом положень Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» та постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів», якою затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (далі - Порядок), подання замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації передбачено в межах процедури прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта.
При цьому прийняття в експлуатацію указаних об`єктів дійсно здійснюється шляхом реєстрації поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви (ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 3 Порядку). Однак цими ж нормативними актами передбачено і процедури попередньої та наступної перевірки повноти і правильності заповнення такої декларації. Зокрема, відповідно до п. 18 Порядку орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом 10 робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, вказаної у ній, до реєстру. Натомість у разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) у спосіб, відповідно до якого були подані документи, з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації (п. 19 Порядку). А в разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю в декларації недостовірних даних після її реєстрації згідно з п. 22 Порядку існує процедура їх уточнення і внесення відповідних змін до відповідного реєстру, а в деяких випадках це має наслідком скасування реєстрації такої декларації.
Таким чином, сам по собі факт заповнення і подання такої декларації не спричиняє та нездатне спричинити наслідки правового характеру в розумінні примітки до ст. 358 КК, оскільки її може бути повернуто замовнику, тоді як здатність спричинити наслідки правового характеру для декларації про готовність об`єкта до експлуатації законодавством пов`язується не з фактом її подання в межах відповідної адміністративної процедури, а фактом її реєстрації відповідним органом. Зокрема, п. 13 Порядку прямо і недвозначно вказує на те, що підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього є саме «зареєстрована декларація».
Отже, до моменту реєстрації в установленому законом порядку декларація про готовність об`єкта до експлуатації не має всіх ознак офіційного документа в розумінні статей 358 чи 366 КК. Цей висновок повністю узгоджується з логікою законодавця, який окремо передбачив адміністративну відповідальність за наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації (у цьому явно не було би потреби, якби законодавець вважав, що такі дії охоплюються складами злочинів, передбачених ст. 358 або 366 КК).
Більше того, з урахуванням обставин цього провадження колегія суддів звертає увагу на те, що зазначення замовником у декларації про готовність об`єкта до експлуатації неправдивих (недостовірних) відомостей щодо повної сплати коштів пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Чернівців не мало для нього правового наслідку у вигляді звільнення від обов`язку сплатити ці кошти.
З урахуванням викладеного вище колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 12 листопада 2019 року, ухваленій у цій справі, відповідно до якого декларація про готовність об`єкта до експлуатації має ознаки офіційного документа в розумінні статей 358, 366 КК.
У зв`язку з цим згідно з положеннями ч. 2 ст. 434-1 КПК це кримінальне провадження належить передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду.
Враховуючи наведене і керуючись статтями 376, 433, 434, 434-1, 434-2, 441 КПК,
Верховний Суд постановив:
Передати матеріали провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді
М. В. Мазур В. М. Бородій А. О. Чистик
| 