Оскарження ухвали про внесення виправлень у судове рішення має здійснюватися в тому ж порядку, як і виправленого судового рішення, у тому числі з урахуванням інстанції суду, який прийняв таке рішення. Аналогічний висновок необхідно зробити й щодо ухвали про відмову у внесенні виправлень. Дотримання відповідного порядку оскарження може бути поєднане із наявністю відповідних обмежень права на оскарження тих чи інших судових рішень, крім випадків, коли суд при постановленні ухвали про внесення виправлень у судове рішення вийшов за межі наданих йому законом повноважень.
Посилання на цю постанову в ЄДРСР >>>
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 585/2707/19
провадження № 51-491ск20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Марчука О. П., Могильного О. П.,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 14 січня 2020 року.
Суть питання
Слідчий суддя Роменського міськрайонного суду Сумської області ухвалою від 31 липня 2019 року повернув скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Роменського ВП ГУНП в Сумській області, у зв`язку з тим, що засуджений не усунув недоліків, які стали підставою для залишення його скарги без руху цим судом ухвалою від 18 липня 2019 року.
Не погоджуючись з указаним рішенням слідчого судді ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Сумський апеляційний суд ухвалою від 11 листопада 2019 року задовольнивши його апеляційну скаргу, скасував ухвалу слідчого судді та постановив нову, якою призначив новий розгляд у суді першої інстанції іншим складом суддів.
18 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Сумського апеляційного суду із заявою про виправлення описки в ухвалі цього суду від 11 листопада 2019 року.
Сумський апеляційний суд ухвалою від 14 січня 2020 року частково задовольнив заяву ОСОБА_1 про виправлення описки у вищевказаній ухвалі, виключивши з тексту ухвали на першому аркуші у четвертому рядку знизу аркушу словосполучення «та». В іншій частині вимог - відмовив.
Не погоджуючись із вказаним рішенням апеляційного суду ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись, на його думку, на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Сумського апеляційного суду 14 січня 2020 року в частині відмови йому у виправленні описки та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, зазначена норма гарантує право на касаційне оскарження судового рішення тільки у випадках, прямо визначених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 379 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) ухвалу суду про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень може бути оскаржено.
Разом із тим, указана норма не містить жодних положень щодо порядку такого оскарження, у тому числі з урахуванням інстанції суду, який постановив таку ухвалу. У зв`язку з цим буквальне філологічне тлумачення може привести до явно абсурдного висновку, що оскарженню підлягають взагалі будь-які ухвали про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень, навіть якщо вони постановлені Верховним Судом, рішення якого за загальним правилом остаточні та оскарженню не підлягають. Не містять положення ч. 3 ст. 379 КПК України при їх буквальному філологічному тлумаченні й відповіді на питання про те, в якому порядку мали б оскаржуватися відповідні ухвали апеляційних судів, вищого спеціалізованого суду (у випадку його створення) та Верховного Суду - в апеляційному чи касаційному.
За таких обставин, Верховний Суд приходить до висновку, що зміст положень ч. 3 ст. 379 КПК України підлягає з`ясуванню за допомогою інших методів тлумачення, зокрема, логічного та системного.
Ухвала про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень має особливу правову природу, обумовлену її «похідним» характером, оскільки вона не вирішує будь-яких питань по суті, окрім як щодо виправлення допущених у судовому рішенні відповідного суду описок і очевидних арифметичних помилок (або відмову у внесенні таких виправлень). Зміст ухвали про внесення виправлень у судове рішення завжди обумовлений змістом судового рішення, до якого вносяться зміни, а тому оцінка правомірності постановлення такої ухвали з точки зору її змісту у випадку її оскарження в апеляційному чи касаційному порядку має здійснюватися одночасно із оцінкою змісту виправленого судового рішення.
У зв`язку з цим, логічно зробити висновок, що оскарження ухвали про внесення виправлень у судове рішення має здійснюватися в тому ж порядку, як і виправленого судового рішення, у тому числі з урахуванням інстанції суду, який прийняв таке рішення. Аналогічний висновок необхідно зробити й щодо ухвали про відмову у внесенні виправлень. Дотримання відповідного порядку оскарження може бути поєднане із наявністю відповідних обмежень права на оскарження тих чи інших судових рішень, крім випадків, коли суд при постановленні ухвали про внесення виправлень у судове рішення вийшов за межі наданих йому законом повноважень.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають.
Таким чином, оскільки оскарженню в касаційному порядку не підлягає ухвала Сумського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року (постановлена за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді), то так само оскарженню в касаційному порядку не підлягає і ухвала цього ж суду від 14 січня 2020 року в частині відмови у внесенні до неї виправлень.
Не може бути обґрунтованою можливість касаційного оскарження ухвали про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у їх внесенні (без врахування суті виправленого судового рішення) і з огляду на положення ч. 2 ст. 424 КПК України, яка передбачає, що ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню. Так, ухвала про відмову у внесенні виправлень у судове рішення може перешкоджати подальшому кримінальному провадженню тільки з урахуванням змісту виправленого рішення.
Повертаючись до касаційної скарги ОСОБА_1 , Верховний Суд зауважує, що ухвала Сумського апеляційного суду від 14 січня 2020 року, якою частково задоволено його заяву про виправлення описки в судовому рішенні цього суду від 11 листопада 2019 року (постановленого за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді), була прийнята в межах повноважень даного суду та не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню. Перевірка законності вказаної ухвали апеляційного суду в частині відмови у виправленні описки не може бути здійснена без аналізу та надання оцінки змісту рішення апеляційного суду від 11 листопада 2019 року, яке відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України не є предметом перегляду касаційним судом, тому суд касаційної інстанції у даній конкретній ситуації позбавлений права реалізувати свої повноваження, передбачені ст. 436 цього Кодексу, за наслідками розгляду касаційної скарги на таке судове рішення, а тому воно не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
При цьому відповідно до ч. 3 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2вказаної статті, без перевірки відповідності касаційної скарги вимогам ст. 427 цього Кодексу.
З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга засудженого подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку, Верховний Суд, керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України вважає, за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 14 січня 2020 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
М. В. Мазур О. П. Марчук О. П. Могильний
| 