У цій справі суд апеляційної інстанції скасував обвинувальний вирок і закрив кримінальне провадження у зв'язку з закінченням строків давності, при цьому апеляційний суд, не надавши відповідь на доводи апеляційної скарги сторони захисту, зазначив, що вина особи встановлена. Як зазначив Верховний Суд, у цій справі в суді першої інстанції відбувся розгляд кримінального провадження по суті висунутого обвинувачення, але обвинувальний вирок не набрав законної сили і підлягав апеляційному перегляду за апеляційною скаргою сторони захисту, яка заперечувала винуватість обвинуваченого. Саме тому категоричні висловлювання апеляційного суду щодо доведеності винуватості особи за відсутності належної оцінки доводів апеляційної скарги вказують на такі недоліки апеляційної процедури, які становлять порушення принципу презумпції невинуватості.
Посилання на цю постанову в ЄДРСР >>>
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 718/1755/18
провадження № 51-8551км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Матієк Т. В., Могильного О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Кулаківського К. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Дяченка М. М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , кримінальне провадження щодо якого закрито, на вирок Кіцьманського районного суду Чернівецької області від 15 січня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 26 березня 2019 року, постановлені в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012270090000089, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Онут Заставнівського району Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1 ,) такого, що немає судимостей,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_1 у тому, що він за обставин, які детально наведені в обвинувальному акті, 03 вересня 2007 року приблизно о 18:00, перебуваючи на території Чеської Республіки, в обласному центрі Мельника в с. Дріжінов, 16, знаходячись в одному із кабінетів фірми «Далекс Трейд», усвідомлюючи кримінально каране значення своїх дій, умисно, протиправно, незаконно, попередньо вступивши в злочинну змову із ОСОБА_2 , протягом чотирьох годин, позбавили волі ОСОБА_3 , що полягало в зв`язуванні липкою стрічкою рук та ніг ОСОБА_3 , а також заклеюванні його роту липкою стрічкою, таким чином не давши йому можливості залишити приміщення кабінету, де він перебував, щоб змусити останнього зізнатися в крадіжці майна із вищевказаної фірми.
Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст.146 КК, як незаконне позбавлення волі, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Також під час вчинення вищевказаних дій ОСОБА_1 застосував фізичну силу до ОСОБА_3 , що полягало в нанесенні удару столярним молотком по пальцям лівої ноги, намаганні засунути викрутку під нігті на руці, вдарянням головою об землю, в той час коли потерпілий ОСОБА_3 лежав на підлозі, завданні двох ударів долонею по обличчі. Крім того ОСОБА_1 двічі вдягав на потерпілого спальний мішок, коли той був зв`язаний, та спробував прищепити йому щипцями пальці на руках. В ході чого близько 6-7 разів затикали йому рот кляпом. Крім того впродовж чотирьох годин позбавлення волі потерпілого ОСОБА_1 прикладав до голови ОСОБА_3 пістолет з метою його залякування та одержання зізнання у вчиненні крадіжки.
Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_3 отримав легкі тілесні ушкодження.
Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 127 КК, тобто катування - умисне заподіяння фізичного болю, фізичного страждання шляхом нанесення побоїв, інших насильницьких дій, з метою примусити потерпілого, а саме отримати від нього всупереч його волі, визнання дій у скоєнні яких він підозрюється, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Кіцьманський районний суд Чернівецької області вважав доведеним обвинувачення ОСОБА_1 за обставин, викладених в обвинувальному акті, а тому вироком від 15 січня 2019 року засудив ОСОБА_1 за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146 КК, до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 146 КК - на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 127 КК - на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Чернівецький апеляційний суд за результатом перегляду кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника Дяченка М. М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , ухвалою від 26 березня 2019 року скасував вирок районного суду, на підставі ст. 49 КК звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146 КК у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження щодо нього закрив.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Дяченко М. М., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрити.
Суть доводів касаційної скарги захисника зводиться до його вказівок про те, що суд апеляційної інстанції, всупереч ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), не проаналізував доводи його апеляційної скарги щодо незаконності вироку місцевого суду, не дав їм оцінки, обмежившись викладенням доказів, зазначених у вироку місцевого суду. Зокрема, апеляційний суд не звернув уваги на те, що в основу обвинувачення ОСОБА_1 покладені показання потерпілого і свідка, які не були присутні під час розгляду справи місцевим судом та не давали своїх пояснень, тим самим, на думку захисника, було порушено право ОСОБА_1 на перехресний допит та допит свідків, а тому ці докази безпідставно не визнані судом недопустимими доказами. Також, захисник вважає, що апеляційний суд дав формальну оцінку доказам, якими суд першої інстанції обґрунтував свій вирок, не проаналізував їх з точки зору допустимості та обґрунтованості. Мотивувальна частина ухвали суду апеляційної інстанції не містить спростування доводів апеляційної скарги сторони захисту щодо неправильної оцінки місцевим судом доказів, які покладені в основу обвинувального вироку. У зв`язку з наведеним захисник вважає, що ухвалу апеляційного суду постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому вона підлягає скасуванню.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор, навівши відповідні пояснення, частково підтримав касаційну скаргу захисника, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, безумовно, повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК.
У ст. 419 КПК наведено чітку вимогу про те, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Тобто суд апеляційної інстанції повинен перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен доречний і важливий аргумент сторони вичерпну відповідь у своєму рішенні.
При цьому, виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання й, у випадку наявності передбачених ст. 49 КК підстав та згоди обвинуваченого, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.
Якщо ж обвинувачений заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, судове провадження проводиться в загальному порядку. У цьому разі, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, призначає покарання і на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК може звільнити від нього засудженого.
У цьому провадженні суд апеляційної інстанції не врахував наведених положень закону.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що під час розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції сторона захисту заявила клопотання, яке у судовому засіданні підтримав обвинувачений, про закриття кримінального провадження і звільнення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146 КК від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 цього Кодексу.
Місцевий суд ухвалою від 14 січня 2019 року відмовив у задоволенні вказаного клопотання, з підстав того, що ОСОБА_1 вчинив умисні дії з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинення злочину, що змусило правоохоронні органи як Чеської Республіки, так України і Інтерполу вживати заходи, спрямовані на його розшук і затримання, а тому перебіг строку давності у цьому кримінальному провадженні зупинився 04 червня 2008 року, коли ОСОБА_1 вперше був оголошений в розшук.
15 січня 2019 року місцевим судом було постановлено вирок, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146 КК, і призначено відповідне покарання.
Не погоджуючись з вироком місцевого суду захисник Дяченко М. М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказував на безпідставність засудження його підзахисного, зазначав про відсутність належних і допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, посилався на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, і просив скасувати вирок місцевого суду, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрити, постановивши виправдувальний вирок .
Під час апеляційного перегляду вироку місцевого суду ОСОБА_1 заперечував свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів, сторона захисту в цілому наполягала на недоведеності винуватості обвинуваченого й необхідності ухвалення виправдувального вироку. Прослуховуванням технічного запису судового засідання також встановлено, що суд апеляційної інстанції не з`ясував у ОСОБА_1 , чи згоден він на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК.
За результатами апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції постановив ухвалу, якою скасував вирок першої інстанції і закрив кримінальне провадження, звільнивши ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146 КК.
Разом із тим, у цій ухвалі в категоричній формі зазначено, що факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому злочинів є встановленим, а висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146 КК, за фактичними обставами кримінального провадження його винуватість є обґрунтованим. При цьому апеляційний суд не здійснив жодного аналізу доводів апеляційної скарги сторони захисту, належним чином не перевірив їх, не розкрив суті зібраних у провадженні доказів, не проаналізував їх у контексті з конкретними доводами апеляційної скарги та не навів мотивів і підстав, з яких визнав доводи скарги необґрунтованими.
За таких обставин, скасувавши обвинувальний вирок місцевого суду і закривши кримінальне провадження у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, з одного боку, але зазначивши в категоричній формі про доведеність факту вчинення ним злочину та про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо його винуватості без належної перевірки доводів апеляційної скарги сторони захисту, суть яких полягала в твердженні про незаконність і необґрунтованість таких висновків суду першої інстанції, з іншого боку, суд апеляційної інстанції порушив принцип презумпції невинуватості, а також вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення.
Зокрема, відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Згідно ч. 1 ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
У справі «Грабчук проти України» (рішення від 21 вересня 2006 року, заява № 8599/02) Європейський суд з прав людини встановив порушення принципу презумпції невинуватості у зв`язку з тим, що постанова слідчого про закриття кримінальної справи щодо заявниці частково з підстав відсутності доказів і частково з підстав закінчення строків давності притягнення до відповідальності, яка була підтримана Володимир-Волинським місцевим судом, була сформульована в термінах, які не залишають сумніву щодо погляду на те, що заявниця вчинила злочин. При цьому Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у Володимир-Волинському суді, результатом якого стало рішення від 26 квітня 2001 року, не було кримінальним за суттю, і йому не вистачало ряду ключових елементів, які зазвичай характеризують судове кримінальне провадження.
Хоча, на відміну від справи «Грабчук проти України», у цій справі в суді першої інстанції відбувся розгляд кримінального провадження по суті висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, але обвинувальний вирок щодо нього не набрав законної сили і підлягав апеляційному перегляду за апеляційною скаргою сторони захисту, яка заперечувала винуватість обвинуваченого. Саме тому категоричні висловлювання апеляційного суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 за відсутності належної оцінки доводів апеляційної скарги вказують на такі недоліки апеляційної процедури, які становлять порушення принципу презумпції невинуватості.
За таких обставин ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно усунути вказані недоліки, провести апеляційний розгляд відповідно до вимог КПК, за наслідком якого постановити законне й обґрунтоване судове рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, а ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На цих підставах Верховний Суд ухвалив:
Касаційну скаргу захисника Дяченка М. М. задовольнити частково.
Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 26 березня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді
М. В. Мазур Т. В. Матієк О. П. Могильний
| 