У цій справі Верховний Суд зробив висновок, що обставини, встановлені вироком суду на підставі угоди про визнання винуватості або про примирення, не можуть мати преюдиціального значення при розгляді кримінального провадження щодо іншої особи.
Окрім іншого, Верховний Суд послався на рішення Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2016 року у справі «Навальний і Офіцеров проти Росії» (Navalnyy and Ofitserov v Russia, заяви № 46632/13 і № 28671/14), де останній підкреслив, що обставини, встановлені у провадженні, в якому не беруть участь інші обвинувачені, не повинні мати преюдиціальне значення для їх справ. Статус доказів, використаних в одній справі, повинен залишатися суто відносним, а їх сила - обмежуватися даними конкретного провадження. Особливо це стосується вироків, ухвалених на підставі угоди.
Посилання на цю постанову в ЄДРСР >>>
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 759/10575/16-к
провадження № 51-1951км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Мазура М.В., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я.О.,
прокурора Басюка С.В.,
захисника Свіденка К.Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015100040000095, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бобринець Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 16 лютого 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК, і виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК через недоведеність вчинення кримінального правопорушення.
Органом досудового розслідування директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокопі» (ЄДРПОУ 33603512) ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, будучи службовою особою суб`єкта підприємницької діяльності, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції щодо організації керівництва та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, всупереч пунктам 3, 6 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ухилився від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значному розмірі.
Так, ОСОБА_1 , діючи з корисливих мотивів, з метою ухилення від сплати податків шляхом штучного зменшення податкових зобов`язань підприємства перед державним бюджетом України перераховував кошти по удаваних господарських операціях на поточні рахунки підприємств з ознаками фіктивності, що надавало йому можливість безпідставно шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей до податкових декларацій ТОВ «Єврокопі» з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за період із листопада 2014 року по лютий 2015 року та податку на прибуток підприємства за 2014 рік штучно збільшити податковий кредит із ПДВ та зменшити податкові зобов`язання з податку на прибуток підприємств, як підлягають сплаті до бюджету за вказані звітні періоди.
Таким чином, ОСОБА_1 , усвідомлюючи покладену на нього відповідальність, передбачаючи настання наслідків у вигляді ненадходження до бюджету грошових коштів, бажаючи їх настання, безпідставно завищив суму податкового кредиту з ПДВ та валові витрати ТОВ «Єврокопі», що призвело до несплати в державний бюджет за вказані вище періоди ПДВ та податку на прибуток на суми відповідно 620 155 грн та 285 189 грн, а всього податків на суму 905 344 грн, що є значним розміром.
Для реалізації злочину ОСОБА_1 з метою надання господарським операціям легального вигляду та створення підстав для відображення безтоварних господарських операцій по бухгалтерському та податковому обліку, документально оформив фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Єврокопі» з ТОВ «Центрокомбуд» (ЄДРПОУ 39438568) і ТОВ «Скай-Холдинг ЛТД» (ЄДРПОУ 392706209) та, будучи обізнаним про те, що господарські операції фактично не проводились, надав вказівку головному бухгалтеру підприємства ОСОБА_2 включити до складу податкового кредиту суму по податкових накладних, виписаних нібито службовими особами вищевказаних юридичних осіб, яку бухгалтер виконала, що призвело до збільшення податкового кредиту з ПДВ та зменшення податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, які підлягають сплаті до бюджету за вказані вище звітні періоди.
При цьому встановлено, що на період взаємовідносин із ТОВ «Єврокопі» директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ «Скай-Холдинг ЛТД» був ОСОБА_3 , якого за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 04 вересня 2015 року було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК, та встановлено, що ТОВ «Скай-Холдинг ЛТД» було фіктивним підприємством, діяльність якого було спрямовано на сприяння в ухиленні від сплати податків суб`єктам господарювання реального сектору економіки шляхом штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а директор ТОВ «Центрокомбуд» ОСОБА_4 зареєструвала юридичну особу за грошову винагороду без мети здійснення фінансово-господарської діяльності.
Тобто ОСОБА_1 умисно здійснював безтоварні операції з придбання товарів у вказаних підприємств-постачальників, які в дійсності не відбувались, а лише полягали в оформленні рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних та інших документів, й надалі, знаючи про безтоварний характер вищеописаних господарських операцій, з метою умисного ухилення від сплати податків відніс до податкового кредиту та валових витрат ТОВ «Єврокопі» суми коштів, перерахованих ТОВ «Центрокомбуд» та ТОВ «Скай-Холдинг ЛТД», які відобразив у податковій звітності за вищезгадані періоди та подав до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, що призвело до завищення валових витрат із податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ.
Актом перевірки № 66/26-57-22-04-10/33603512 від 26 жовтня 2015 року встановлено, що за період із 01 січня 2014 року по 01 липня 2015 року ТОВ «Єврокопі» по взаємовідносинах із ТОВ «Центрокомбуд» та ТОВ «Скай-Холдинг ЛТД» порушено вимоги підпунктів 20.1.2, 20.1.8 п. 20.1 ст. 20, підпунктів 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пунктів 138.2, 138.4, 138.11 ст. 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 285 189 грн, та вимоги п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 620 155 грн, у зв`язку з чим складено податкові повідомлення-рішення № 0004202204 та № 0004212204 від 09 листопада 2015 року зі встановленням грошових зобов`язань ТОВ «Єврокопі» перед бюджетом України на вищезазначені суми.
Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, які її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. На обґрунтування цих вимог зазначає, що апеляційний суд не дав оцінки показанням свідків - працівників ТОВ «Єврокопі», помилково не взяв до уваги вирок Дніпровського районного суду м. Києва щодо ОСОБА_3 , висновки почеркознавчих експертиз та акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Єврокопі», котрим дав неправильну юридичну оцінку, а обґрунтував законність вироку місцевого суду лише наявністю рішення адміністративного суду про скасування відповідних податкових повідомлень-рішень. Однак, на думку прокурора, вказане рішення не скасувало самого акта перевірки, а тому він підлягав оцінці в сукупності з іншими доказами. Крім того, касатор стверджує, що апеляційний суд, залишаючи скаргу прокурора без задоволення, не навів в ухвалі переконливих підстав для прийняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей на доводи скарги, зокрема щодо допустимості, як доказу, висновку комп`ютерно-технічної експертизи, через що ухвала цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
У запереченнях на касаційну скаргу захисник Свіденко К.Б. вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити, а захисник заперечував проти задоволення скарги прокурора, просив оскаржене судове рішення залишити без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.
У силу ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених КПК випадках на потерпілого.
Винуватість особи має бути доведено стороною обвинувачення поза розумним сумнівом (ч. 2 ст. 17 КПК).
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Розглянувши це кримінальне провадження, апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновком місцевого суду про те, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведено наявність у ОСОБА_1 прямого умислу на вчинення інкримінованого йому злочину, зокрема що ОСОБА_1 документально оформив фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Єврокопі» з ТОВ «Центрокомбуд» та ТОВ «Скай-Холдинг ЛТД» за безтоварними господарськими операціями, достовірно знаючи про безтоварний характер вищеописаних господарських операцій, з метою умисного ухилення від сплати податків відніс до податкового кредиту та валових витрат ТОВ «Єврокопі» суми перерахованих указаним контрагентам коштів, які відобразив у податковій звітності за відповідні періоди та подав до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, що призвело до завищення валових витрат із податку на прибуток та завищення податкового кредиту з ПДВ.
Спростовуючи доводи апеляційної скарги прокурора щодо безпідставного неврахування місцевим судом даних акта № 66/26-57-22-04-10/33603512 від 26 жовтня 2015 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Єврокопі» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Центрокомбуд» та ТОВ «Скай-Холдинг ЛТД» за період з 01 січня 2014 року по 01 липня 2015 року, апеляційний суд обґрунтовано послався на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року, якою задоволено позов ТОВ «Єврокопі» до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення № 0004202204 та № 0004212204, видані на підставі зазначеного вище акта.
Так, відповідно до вказаного рішення адміністративний суд установив, що ТОВ «Єврокопі» укладало договори про поставку товарів із товариствами «Скай-Холдинг ЛТД» та «Центрокомбуд» шляхом виставлення рахунків-фактур, акцептуючи їх оплатою. Предметом договорів поставки були, зокрема: запчастини для принтерів, сканерів, витратні матеріали для офісної техніки, елементи живлення. Факт передачі комплектуючих підтверджений належним чином оформленими видатковими накладними, довіреностями повноважних осіб на отримання товару. Постачальниками виписано та зареєстровано в ЄРПН накладні на кожну поставку, а оплату покупцем здійснено шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки контрагентів.
Установивши порядок діяльності ТОВ «Єврокопі» та перевіривши законність договорів, адміністративний суд дійшов висновку, що товариство діяло в межах чинного законодавства і здійснювало відповідний належний бухгалтерський облік своїх господарських операцій, у зв`язку з чим визнав нечинними і скасував зазначені вище податкові повідомлення-рішення. При цьому суд надав оцінку і акту позапланової перевірки, визнавши його висновки такими, що не відповідають вимогам законодавства.
При цьому, як вбачається зі змісту судових рішень, стороною обвинувачення не було надано інших належних і допустимих доказів, які би дозволили судам в межах цього кримінального провадження зробити протилежний висновок.
У зв`язку з цим суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали акт перевірки № 66/26-57-22-04-10/33603512 від 26 жовтня 2015 року, як і похідні від нього висновки експертів (в яких зазначено, що висновки названого акту перевірки слід вважати документально підтвердженими лише за умови встановлення слідством безтоварних «фіктивних» операцій ТОВ «Єврокопі» з контрагентами), а також дані висновку судово-почеркознавчої експертизи від 29 лютого 2015 року № 229/тд, згідно якого підписи у наданих на експертизу документах виконані відповідно не ОСОБА_3 та не ОСОБА_4 , доказами, які поза розумним сумнівом, беззаперечно не свідчать про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення.
Всупереч доводам прокурора, наведених в касаційній скарзі, суди надали оцінку показанням свідків - працівників ТОВ «Єврокопі» і обґрунтовано зазначили, що ними не підтверджується факт вчинення злочину обвинуваченим.
Також апеляційний суд спростував допустимість як доказу висновку комп`ютерно-технічної експертизи № 35-2016 від 29 лютого 2016 року, зазначивши, що цей документ склав експерт ОСОБА_5 , який не мав повноважень експерта на проведення експертизи за такою спеціальністю. Тобто сторона обвинувачення в судах попередніх інстанцій, а також у касаційній скарзі не спростувала висновків щодо відсутності відповідних повноважень у експерта та не надала документів на підтвердження своїх доводів.
Правильними є також висновки апеляційного суду про те, що вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 04 вересня 2015 року щодо ОСОБА_3 , не є доказом на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК, відповідно до положень ст. 84 КПК.
Так, цим вироком директора ТОВ «Скай-Холдинг ЛТД» ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК, а саме у внесенні до документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, оскільки він не спростовує фактів здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Скай-Холдинг ЛТД», складання його посадовими особами документів первинного бухгалтерського обліку, а також факту безтоварності операцій, проведених указаним товариством, що могло би свідчити про фіктивність правочинів.
Верховний Суд у цьому контексті вважає за необхідне окремо звернути увагу на те, що вирок суду на підставі угоди (у даному випадку вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 04 вересня 2015 року щодо ОСОБА_3 був постановлений на підставі угоди про визнання винуватості) не може мати преюдиціального значення в кримінальних провадження щодо інших осіб. По-перше, чинний КПК не містить норми, яка би вказувала на преюдиціальне значення таких вироків для доказування фактичних обставин кримінального правопорушення в межах іншого кримінального провадження щодо інших осіб (ст. 90 КПК вказує лише на преюдиціальне значення рішення національного чи міжнародного суду, яким встановлено порушення прав і свобод людини, для вирішення питання щодо допустимості тих чи інших доказів). По-друге, обставини вчинення злочину у вироку на підставі угоди не встановлюються на підставі повного та всебічного дослідження доказів у межах змагальної процедури за участю всіх фігурантів інкримінованого правопорушення, а набувають значення правової презумпції в силу визнання цих обставин сторонами угоди та затвердження її судом. По-третє, надання вироку на підставі угоди преюдиціального значення в кримінальному провадженні щодо інших осіб порушуватиме гарантії статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.
Так, у рішенні від 23 лютого 2016 року у справі «Навальний і Офіцеров проти Росії» (Navalnyy and Ofitserov v Russia, заяви № 46632/13 і № 28671/14) Європейський суд з прав людини підкреслив, що обставини, встановлені у провадженні, в якому не беруть участь інші обвинувачені, не повинні мати преюдиціальне значення для їх справ. Статус доказів, використаних в одній справі, повинен залишатися суто відносним, а їх сила - обмежуватися даними конкретного провадження. Особливо це стосується вироків, ухвалених на підставі угоди.
Безпідставними є доводи прокурора про порушення апеляційним судом вимог ч. 3 ст. 404 КПК, оскільки саме за клопотанням сторони обвинувачення апеляційний суд повторно дослідив докази та надав їм правильну оцінку.
Апеляційний суд ретельно перевірив доводи скарги прокурора та, у відповідності до вимог ст. 419 КПК, вмотивувавши свої висновки, обґрунтовано залишив її без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Доводів щодо неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність у касаційній скарзі прокурора не наведено.
На підставі зазначеного Суд вважає, що під час розгляду цього кримінального провадження суд апеляційної інстанції не допустив істотних порушень норм процесуального та матеріального закону.
Отже, касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.
Висновок щодо застосування норм права
Обставини, встановлені вироком суду на підставі угоди про визнання винуватості або про примирення, не можуть мати преюдиціального значення при розгляді кримінального провадження щодо іншої особи.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Ухвалу Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
Т.В. Матієк М.В. Мазур О.П. Могильний
| 