Арешт майна передбачає встановлення певного обмеження прав особи щодо вільного володіння майном, на яке накладається арешт, повне або часткове скасування арешту, у свою чергу, повністю або в певній частині поновлює права особи щодо відчуження, розпорядження та/або користування майном.
Саме тому, при формулюванні в ст. 309 КПК переліку ухвал слідчого судді, які підлягають апеляційному оскарженню, законодавець відніс до їх числа ухвали про арешт майна або відмову у ньому, оскільки це питання стосується необхідності обмеження прав володільця майна, але не зазначив у цьому переліку ухвали про скасування арешту майна, адже таке рішення означає повне або часткове скасування вже накладених обмежень.
Однак, якщо ухвала слідчого судді про скасування арешту фактично змінює правовий режим арешту майна, збільшуючи обсяг обмежень прав володільця, вона може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна.
Посилання на цю постанову в ЄДРСР >>>
Для порівняння: Верховний Суд застосував підхід, сформульований у наведеній нижче постанові, у справі № 126/2186/17, однак дійшов висновку, що в останній справі ухвалою слідчого судді про скасування арешту було зменшено обсяг обмежень, накладених попередньою ухвалою про арешт майна, а тому така ухвала про скасування арешту не підлягає апеляційному оскарженню з огляду на положення ст. 309 КПК.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2018 року
м. Київ
Справа № 229/1542/17
Провадження № 51-4418км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Матієк Т. В., Яковлєвої С. В.,
за участю
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
за участю прокурора Деруна А. І.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 05 лютого 2018 року в межах кримінального провадження № 12017050390000188, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Дружківського міського суду Донецької області від 29 березня 2017 року задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на автомобіль Mitsudishi Outlander», 2007 року випуску, НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_1.
Ухвалою слідчого судді Дружківського міського суду Донецької області від 19 травня 2017 року задоволено частково клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна та передано власнику ОСОБА_2 арештований транспортний засіб Mitsudishi Outlander», номер кузова НОМЕР_1, 2007 року випуску, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_2, на відповідальне зберігання без права його відчуження.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставилось питання про скасування ухвали слідчого судді, відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_2 та зобов'язання його повернути автомобіль.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 05 лютого 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою.
Зазначене судове рішення мотивоване тим, що нормами кримінального процесуального закону, а саме ст. 309 КПК, не передбачено оскарження в апеляційному порядку ухвал слідчого судді про передачу арештованого майна на відповідальне зберігання.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзіОСОБА_1 порушує питання про скасування зазначеної ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала апеляційного суду постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і є незаконною. Слідчий суддя не встановив дійсного власника вказаного транспортного засобу та передав його на відповідальне зберігання особі, яка не є власником. Апеляційний суд не звернув уваги на вказане порушення та завчасно прийняв рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги ОСОБА_1
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
У відповідності з вимогами ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Ці вимоги стосуються й ухвал, постановлених слідчими суддями, як одного з видів судового рішення.
З матеріалів провадження вбачається, що згідно з ухвалою слідчого судді Дружківського міського суду Донецької області від 29 березня 2017 року у межах кримінального провадження №12017050390000188 накладено арешт на автомобіль Mitsudishi Outlander», 2007 року випуску, НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_1. Зазначена ухвала слідчого судді не містить рішення про передачу арештованого майна на відповідальне зберігання будь-якій іншій особі.
За положеннями ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Виходячи з наведеного, арешт майна передбачає встановлення певного обмеження прав особи щодо вільного володіння майном, на яке накладається арешт, повне або часткове скасування арешту, у свою чергу, повністю або в певній частині поновлює права особи щодо відчуження, розпорядження та/або користування майном.
Саме тому, при формулюванні в ст. 309 КПК переліку ухвал слідчого судді, які підлягають апеляційному оскарженню, законодавець відніс до їх числа ухвали про арешт майна або відмову у ньому, оскільки це питання стосується необхідності обмеження прав володільця майна, але не зазначив у цьому переліку ухвали про скасування арешту майна, адже таке рішення означає повне або часткове скасування вже накладених обмежень.
Разом з тим, слідчим суддею Дружківського міського суду Донецької області від 19 травня 2017 року задоволено частково клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна та передано йому як власнику арештований транспортний засіб «Mitsudishi Outlander», номер кузова НОМЕР_1, 2007 року випуску, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_2, на відповідальне зберігання без права його відчуження.
Не оцінюючи законність чи обґрунтованість указаної ухвали слідчого судді, оскільки вона не є предметом касаційного перегляду, Верховний Суд, тим не менше, звертає увагу на те, що цим судовим рішенням не було повністю або частково поновлено прав ОСОБА_1, обмежених внаслідок накладення ухвалою слідчого судді від 29 березня 2017 року арешту на майно, а навпаки збільшено обсяг таких обмежень шляхом прийняття рішення про передачу вказаного вище автомобіля на відповідальне зберігання ОСОБА_2 При цьому таке рішення було прийняте слідчим суддею без участі чи повідомлення ОСОБА_1, у зв'язку із чим вона не мала можливості висловити свої аргументи щодо вказаного питання.
За цих обставин Верховний Суд доходить висновку, що рішення Апеляційного суду Донецької області від 05 лютого 2018 року про відмову ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження є необґрунтованим і таким, що суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 309 КПК ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає апеляційному оскарженню.
Оскільки ухвалою слідчого судді від 29 березня 2017 року, якою було накладено арешт на транспортний засіб «Mitsudishi Outlander», не вирішувалось питання про передачу цього автомобіля на відповідальне зберігання будь-якій іншій особі, у даному випадку ухвала слідчого судді від 19 травня 2017 року про передачу арештованого майна на відповідальне зберігання ОСОБА_2 по суті змінила правовий режим арешту майна, збільшивши обсяг обмежень прав ОСОБА_1 У зв'язку з цим, апеляційне оскарження останньої ухвали має здійснюватися за правилами оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна.
Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд вважає, що апеляційний суд, відмовивши у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді, істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, а тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
З цих підстав Суд постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 05 лютого 2018 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження, - скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді
М. В. Мазур Т.В. Матієк С.В. Яковлєва
| 