Вітаю Вас Гість | RSS

Микола Вікторович Мазур
Персональний сайт

Вівторок, 30.04.2024, 18:48
Головна » Статті » Судові рішення

Постанова ВС від 30.03.2018. Які судові рішення можуть бути оскаржені відповідно до ч. 3 ст. 379 КПК?

Ухвала апеляційного суду щодо виправлення описок в ухвалі апеляційного суду за результатами перегляду ухвали слідчого судді не підлягає касаційному оскарженню.

Посилання на цю постанову в ЄДРСР >>>

 

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2018 року
м. Київ

Справа № 761/43790/17
Провадження № 51-5003ск18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого             Матієк Т. В.,
суддів:                       Мазура М. В., Яковлєвої С. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року,

в с т а н о в и л а:

ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року виправлено описку в судовому рішенні цього суду від 30 січня 2018 року, постановленого за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді.

ОСОБА_1 звернувся до касаційного суду з касаційною скаргою на зазначене судове рішення, яке вважає незаконним і тому просить його переглянути в касаційному порядку.

Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, зазначена норма гарантує право на касаційне оскарження судового рішення тільки у випадках, прямо визначених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 379 КПК ухвалу суду про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень може бути оскаржено.

Разом із тим, указана норма не містить жодних положень щодо порядку такого оскарження, у тому числі з урахуванням інстанції суду, який постановив таку ухвалу. У зв'язку з цим буквальне філологічне тлумачення може привести до явно абсурдного висновку, що оскарженню підлягають взагалі будь-які ухвали про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень, навіть якщо вони постановлені Верховним Судом, рішення якого за загальним правилом остаточні та оскарженню не підлягають. Не містять положення ч. 3 ст. 379 КПК при їх буквальному філологічному тлумаченні й відповіді на питання про те, в якому порядку мали б оскаржуватися відповідні ухвали апеляційних судів, вищого спеціалізованого суду (у випадку його створення) та Верховного Суду - в апеляційному чи касаційному.

За таких обставин, Верховний Суд  приходить до висновку, що зміст положень ч. 3 ст. 379 КПК підлягає з'ясуванню за допомогою інших методів тлумачення, зокрема, логічного та системного.

Ухвала про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень має особливу правову природу, обумовлену її «похідним» характером, оскільки вона не вирішує будь-яких питань по суті, окрім як щодо виправлення допущених у судовому рішенні відповідного суду описок і очевидних арифметичних помилок (або відмову у внесенні таких виправлень). Зміст ухвали про внесення виправлень у судове рішення завжди обумовлений змістом судового рішення, до якого вносяться зміни, а тому оцінка правомірності постановлення такої ухвали з точки зору її змісту у випадку її оскарження в апеляційному чи касаційному порядку має здійснюватися одночасно із оцінкою змісту виправленого судового рішення.

У зв'язку з цим, логічно зробити висновок, що оскарження ухвали про внесення виправлень у судове рішення має здійснюватися в тому ж порядку, як і виправлене судове рішення, у тому числі з урахуванням інстанції суду, який прийняв таке рішення. Аналогічний висновок необхідно зробити й щодо ухвали про відмову у внесенні виправлень. Дотримання відповідного порядку оскарження може бути поєднане із наявністю відповідних обмежень права на оскарження тих чи інших судових рішень, крім випадків, коли суд при постановленні ухвали про внесення виправлень у судове рішення вийшов за межі наданих йому законом повноважень.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають.

Таким чином, оскільки оскарженню в касаційному порядку не підлягає ухвала Апеляційного суду міста Києва від 30 січня 2018 року (постановлена за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді), то так само оскарженню в касаційному порядку не підлягає і ухвала Апеляційного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року про виправлення до неї виправлень.

Не може бути обґрунтованою можливість касаційного оскарження ухвали про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у їх внесенні (без врахування суті виправленого судового рішення) і з огляду на положення ч. 2 ст. 424 КПК, яка передбачає, що ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню. Так, ухвала про внесення виправлень у судове рішення може перешкоджати подальшому кримінальному провадженню тільки з урахуванням змісту виправленого рішення.

Повертаючись до касаційної скарги ОСОБА_1, Верховний Суд зауважує, що ухвала Апеляційного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року, якою виправлено описку в судовому рішенні цього суду від 30 січня 2018 року (постановленого за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді), була прийнята в межах повноважень даного суду та не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню. Перевірка законності вказаної ухвали апеляційного суду про виправлення описки не може бути здійснена без аналізу та надання оцінки змісту рішенню апеляційного суду від 30 січня 2018 року, яке відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК не є предметом перегляду касаційним судом, тому суд касаційної інстанції у даній конкретній ситуації позбавлений права реалізувати свої повноваження, передбачені ст. 436 КПК, за наслідками розгляду касаційної скарги на таке судове рішення, а тому воно не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

ОСОБА_1 звернувся до касаційного суду з касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року, якою виправлено описку в судовому рішенні цього суду від 30 січня 2018 року, постановленого за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, тобто на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку, а тому у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою слід відмовити.

Враховуючи наведене та керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд

п о с т а н о в и в:

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С у д д і:

Т. В. Матієк                               М. В. Мазур                                С. В. Яковлєва

Категорія: Судові рішення | Додав: mazur (30.03.2018)
Переглядів: 259 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0