Мазур М. В. До питання про необхідність кримінальної відповідальності за недонесення про злочин // Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах: Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції. – К., 2001. – Частина ІІ. – С. 221-223.
До питання про необхідність кримінальної відповідальності за недонесення про злочин
Мазур Микола Вікторович,
курсант 2 курсу Луганського інституту внутрішніх справ
Пропонована стаття має на меті доказати необхідність кримінальної відповідальності за недонесення про злочин. Актуальність цієї проблеми полягає в наступному. Діючий кримінальний кодекс України встановлює відповідальність за недонесення (лише у випадках передбачених статтею 187 КК України). Але Проект Кримінального кодексу України, прийнятий у другому читанні, спадкує досвід Російської Федерації і декриміналізує дане діяння. Водночас, спостерігаючи невпинне зростання кількості злочинів, в тому числі й проти життя та здоров'я людини, ми розуміємо необхідність впровадження ефективного механізму боротьби з нею. Декриміналізація недонесення матиме, на нашу думку, значні негативні наслідки для цієї справи.
На підтвердження своєї позиції наведемо наступні аргументи:
1. Законодавець проявляє непослідовність, коли відміняє обов'язок особи повідомити про достовірно відомі підготовлювані чи вчинені злочини, але в той же час залишає обов'язок особи дати показання про відомі обставини по справі на стадіях попереднього слідства, дізнання та при розгляді справи в суді (стаття 398 Проекту Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за відмову свідка від давання показань, а стаття 397 - за завідомо неправдиве показання).
2. Декриміналізація недонесення об'єктивно сприятиме розвитку у населення правового нігілізму, адже зникає ще один стимул, який сприяє виникненню негативного відношення до будь-якого неправомірного діяння. Без високого рівня правової культури неможливе існування правової держави.
3. Повідомлення органам влади про будь-який злочин є моральним обов'язком кожної людини, але у випадку недонесення про тяжкі та особливо тяжкі злочини - це має бути правовий обов'язок, адже його невиконання представляє значну суспільну небезпеку. Наприклад, в ситуації, коли А. достовірно знає про те, що Б. готує вбивство В., і не повідомляє про це органи влади або В., буде втрачена реальна можливість попередити цей злочин і уникнути його наслідків. Якщо ж особа знає певні обставини про вже вчинене вмисне вбивство при обтяжуючих обставинах але не повідомляє про них, вона сприяє, по-перше, тому, що не буде вчинене правосуддя, а по-друге, тому що у вбивці буде міцніти "дух некараності". Наступного разу він може посягнути вже на життя цієї особи.
4. Декриміналізація недонесення сприятиме також зниженню ефективності діяльності правоохоронних органів по розкриттю злочинів, адже відомо, що без активного відношення населення до підтримання правопорядку, досягти такого рівня розкриття злочинів, який має бути в правовій державі, практично не можливо.
5. Про необхідність кримінальної відповідальності за недонесення про злочин доводить і світовий досвід. Скоєння даного діяння тягне за собою кримінальну відповідальність згідно з новими Кримінальними кодексами Республіки Узбекистан (ч.1 ст.31), Республіки Казахстан (ст.364) та ін. Крім того, Звіт законів Сполучених Штатів Америки (§ 4 Розділу 18) також вказує, що недонесення про злочин (misprision of felony) є злочином.
Таким чином, ми пропонуємо встановити кримінальну відповідальність за недонесення й у Проекті Кримінального кодексу України, враховуючи такі моменти:
- по-перше, заздалегідь обіцяне недонесення є співучастю у злочині у вигляді інтелектуального пособництва, бо подібна обіцянка зміцнює рішучість особи вчинити злочин (пропонуємо внести відповідні зміни до ст.26 Проекту Кримінального кодексу України);
- по-друге, необхідно враховувати різницю ступеню суспільної небезпеки заздалегідь не обіцяного недонесення про підготовлюваний злочин і заздалегідь необіцяного недонесення про вчинений злочин. Суспільна небезпека першого вища аніж другого, тому й відповідальність повинна бути більша для першого випадку й менша для другого;
- по-третє, кримінальна відповідальність повинна наступати за заздалегідь не обіцяне недонесення про підготовлюваний тяжкий чи особливо тяжкий злочин або вчинений особливо тяжкий злочин;
- по-четверте, враховуючи те, що суспільна небезпека недонесення значно нижча, ніж злочинів, щодо яких встановлено обов'язок донести органам влади, то за скоєння даного злочину необхідно передбачити відповідальність у вигляді штрафу або арешту на строк не більше шести місяців. Важливим вбачається не суворість покарання, а сам факт притягнення до кримінальної відповідальності;
- по-п'яте, від відповідальності за недонесення про злочин звільняються чоловік або дружина, близькі родичі особи, яка вчинили злочин, і священник, який дізнався про злочин на сповіді.
| 