Вітаю Вас Гість | RSS

Микола Вікторович Мазур
Персональний сайт

Четвер, 28.03.2024, 16:43
Головна » Статті » Судові рішення

Ухвала від 17.03.2017: відповідно до ст.214 КПК України до ЄРДР вноситься заява про злочин, а не будь-яка заява взагалі

В ухвалі від 17.03.2017 зроблено висновок, що ст.214 КПК України передбачає імперативний обов'язок слідчого, прокурора внести відомості про злочин після отримання саме заяви чи повідомлення про злочин, а не будь-якої заяви чи повідомлення взагалі.

Як зазначено в ухвалі, положення ст.214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч.1 ст.2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину – кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Такий висновок, до речі, узгоджується з положеннями ч.5 ст.214 КК України, відповідно до якої до ЄРДР вноситься, окрім іншого, наступна інформація: короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела (п.4); попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п.5).

Отже, певне звернення особи можна розглядати саме як заяву чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, якщо воно містить реальні об’єктивні дані (а не суто гіпотетичні, надумані чи уявні), які вказують на можливий факт вчинення певного діяння, яке має ознаки кримінального правопорушення. При цьому навіть якщо заявник прямо назве певне діяння злочином, то це не означитиме автоматично, що подія злочину насправді мала місце, оскільки заявник може помилятися в юридичній оцінці відповідних фактів. Скажімо, не можна вважати повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення заяву про те, що юнак в автобусі не поступився місцем жінці, навіть якщо заявник прямо назве це діяння злочином.

Посилання на цю ухвалу в ЄДРСР >>>

Справа № 423/805/17
Провадження № 1кс/423/114/17


У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

17 березня 2017 року                                                                                     м.Попасна

Слідчий суддя Попаснянського районного суду Луганської області Мазур М.В., при секретарі судового засідання Кузьменко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла скарга ОСОБА_1, в якій вона посилається на те, що 13.02.2017 року до чергової частини Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області поступила її заява щодо вчинених стосовно неї протиправних дій з боку її сестри ОСОБА_2, яка не надає їй правовстановлюючі документи, необхідні для отримання спадщини після смерті їх брата. Однак уповноваженими посадовими особами Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області відомості про злочин не були внесені до ЄРДР. Таку бездіяльність скаржник вважає незаконною, оскільки вона суперечить вимогам ст.214 КПК України.

У судове засідання скаржник не з'явилася, у своїй скарзі просила розглянути її без її участі, посилаючись на похилий вік.

Ознайомившись із скаргою та доданими до неї документами, а також із матеріалами за заявою ОСОБА_1 від 13.02.2017 року, які надійшли від Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Так, 13.02.2017 р. до чергової частини Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області поступила заява ОСОБА_1, в якій вона зазначила, що після смерті її брата відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку та земельної ділянки, але вона не може оформити спадщину, оскільки її сестра ОСОБА_2 не дає їй оригінали правовстановлюючих документів необхідних для оформлення спадщини. У зв'язку з цим просила «дати правову оцінку діям моєї сестри ОСОБА_2..., які полягають у самоправстві у зв'язку з присвоєнням документів (оригіналів) у результаті чого я була позбавлена… права на спадщину». Заяву було зареєстровано в НОМЕР_1 і по цій заяві Попаснянським ВП ГУНП в Луганській області було проведено перевірку, у тому числі опитано ОСОБА_1, яка пояснила, що зверталася до нотаріуса, яка їй повідомила, що ОСОБА_2 також зверталася до нотаріуса і надавала останній оригінали документів. Вона також пояснила, що її померлий брат до смерті проживав у її сестри ОСОБА_2, на думку заявниці, саме тоді документи брата опинилися в сестри. За результатами перевірки заяви у зв'язку з відсутністю даних, які б указували на наявність кримінального правопорушення, оскільки в даному факті вбачається цивільно-правові відносини, розгляд повідомлення було списано до справи секретаріату та роз'яснено, що для вирішення питання про спадщину вона може звернутися до суду.

Відповідно до ч.1 ст.214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) та розпочати розслідування.

Відповідно до ч.4 ст.214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення; відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

Таким чином, КПК містить безумовний обов'язок внести про кримінальне правопорушення невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, а відмова прийнятті та реєстрації такої заяви чи повідомлення не допускається. Разом із тим, цей обов'язок виникає лише у випадку подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, а не будь-якої заяви взагалі. Протилежне тлумачення ст.214 КПК України створило б можливості до невиправданих зловживань з боку деяких осіб і поклало б на правоохоронні органи непропорційний і надмірний тягар проводити досудове розслідування навіть по завідомо безпідставним заявам про вчинення злочину, що зрештою може або паралізувати роботу таких органів взагалі, або принаймні відволікти їх від виконання покладених на них завдань у справах, які дійсно потребують уваги та належного реагування.

Таким чином, слідчий суддя повинен перевірити, чи було звернення ОСОБА_1 від 13.02.2017 року за своїми формальними чи змістовними ознаками заявою про вчинене кримінальне правопорушення.

Слідчий суддя враховує, що КПК України в цілому не містить конкретних вимог щодо форми заяви про вчиненні кримінальні правопорушення, але на практиці такі заяви, як правило, містять певні формальні ознаки, які дозволяють їх однозначно ідентифікувати як заяви про вчинені кримінальні правопорушення (наприклад, вони часто мають назву «заява про вчинення злочину» чи аналогічну, містять чітко сформульоване твердження про скоєний злочин, чітко сформульовану вимогу внести відомості про злочин до ЄРДР або чітко сформульовану вимогу притягнути винну особу до кримінальної відповідальності тощо). Однак у даному випадку заява ОСОБА_1 від 13.02.2017 року не має таких формальних ознак і містить лише сформульовану в загальному вигляді вимогу «дати правову оцінку» діям її сестри.

Таким чином, слідчий суддя має з'ясувати, чи можна розглядити це звернення як заяву про вчинене кримінальне правопорушення з огляду на її зміст. У даному контексті слідчий суддя звертає увагу на те, що положення ст.214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч.1 ст.2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Зокрема, певне звернення особи можна розглядати саме як заяву чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, якщо воно містить об'єктивні дані, які дійсно вказують на існування реального факту вчинення певного діяння, яке має ознаки кримінального правопорушення. При цьому навіть якщо заявник прямо назве певне діяння злочином, то це не означитиме автоматично, що подія злочину насправді мала місце, оскільки заявник може помилятися в юридичній оцінці відповідних фактів. Скажімо, не можна вважати повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення заяву про те, що юнак в автобусі не поступився місцем жінці, навіть якщо заявник прямо назве це діяння злочином.

Повертаючись до матеріалів цієї справи слідчий суддя звертає увагу на те, що із заяви та пояснень ОСОБА_1 вбачається, що вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та саме від нотаріуса їй стало відомо, що її сестра також зверталася до нотаріуса із аналогічною заявою та надавала нотаріусу оригінали документів; вона вважає, що у сестри ці документи залишилися від їх брата, який проживав до смерті саме з нею.

За цих обставин суд виходить з того, що чинне законодавство не визначає, хто зі спадкоємців має зберігати оригінали документів спадкодавця, однак згідно чинного законодавства після відкриття спадщини відкривається лише одна спадкова справа, в межах якої видають свідоцтва про прийняття спадщини всім спадкоємцям, тому для оформлення спадщини достатньо, щоб будь-який із спадкоємців надав нотаріусу оригінали правовстановлюючих документів (а в даному випадку сестра заявниці, судячи з пояснень останньої, це вже зробила). Крім того, замість свідоцтва про народження і смерть померлого брата заявниця може безперешкодно отримати відповідні витяги з Реєстру актів цивільного стану в органах РАЦС. У випадку неправомірної відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про спадщину, його дії можуть бути оскаржені в установленому законом порядку. У випадку виникнення спору про право на спадщину, цей спір може бути вирішений у суді.

Таким чином, слідчий суддя не знаходить в заяві ОСОБА_1 від 13.02.2017 року достатніх об'єктивних відомостей для того, щоб вважати її заявою про вчинене кримінальне правопорушення. Відповідно у слідчого не виникало обов'язку внести викладені в заяві відомості до ЄРДР.

На підставі вищезазначеного, слідчий суддя приходить до висновку, що в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, слід відмовити за необґрунтованістю.

Натомість заявниці можна рекомендувати звернутися адвоката чи іншого юриста за допомогою в оформленні спадщини, якщо вона не знає як діяти самостійно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 214303-307 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення - відмовити за необґрунтованістю.

Роз'яснити ОСОБА_1, що ця ухвала не перешкоджає повторному зверненню до правоохоронних органів із заявою (чи повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення, якщо в ній будуть викладені достатні об'єктивні відомості, які указуватимуть на існування реального факту вчинення діяння, що містить ознаки злочину.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя                                                                                        М.В.Мазур

Категорія: Судові рішення | Додав: mazur (31.10.2017)
Переглядів: 1639 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0