Микола Вікторович Мазур
Персональний сайт

В ухвалі від 17.12.2012 р. з посиланням на рішення ЄСПЛ у справах "Ісаєв проти України" , "Єлоєв проти України" та інші Попаснянський районний суд Луганської області задовольнив клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного, який на той момент перебував під вартою вже 5 р. 8 міс. 15 днів.

Справа №1222/1323/12

Кримінальне провадження

№12012030530000082

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 грудня 2012 року                                                м. Попасна          

Слідчий суддя Попаснянського районного суду Луганської області МазурМ.В., при секретарі судового засідання КорабльовійН.В., за участю прокурора РубаненкоС.О., підозрюваного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012030530000082 від 04.12.2012р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, клопотання захисника про зміну запобіжного заходу

ОСОБА_1, який народився 12 січня 1981 року в ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянином України, не одружений, раніше не судимий, проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшло клопотання захисника про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 з тримання під вартою на особисте зобов'язання. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_1 тримається під вартою з 12 квітня 2007р. до цього часу, тобто 5 років 10 місяців, що значно перевищує граничний термін тримання під вартою навіть щодо тяжких або особливо тяжких злочинів, який відповідно до ч.3 ст.197 КПК України складає 12 місяців. У клопотанні, а також у судовому засіданні захисник указав також на відсутність у сторони обвинувачення доказів бажання ОСОБА_1 переховуватися, втікати, чи впливати на слідство та суд, оскільки з 19 квітня 2003р. до 12 квітня 2007р. ОСОБА_1 знаходився на підписці про невиїзд з постійного місця проживання та жодного разу не порушив цього запобіжного заходу, завжди з'являвся до слідчого чи в суд. Таким чином, на думку захисника, таке тривале застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою порушує п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника, зазначивши, що у випадку скасування чинного запобіжного заходу буде проживати в будинку своєї матері за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, сумлінно виконуючи покладені на нього обов'язки у разі обрання менш суворого запобіжного заходу.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що наявні у справі матеріали доводять наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, існують ризики, передбачені пунктами 2-3 ч.1 ст. 177 КПК України, і застосування більш м'яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання цим ризикам. При цьому прокурор посилався на те, що підозрюваний продав автомобіль, який був визнаний речовим доказом по справі, впливав на показання свідківсвоєї матері, і тепер, повернувшись додому, може знищити інші речові докази, які можуть знаходитися за адресою його проживання, та вплинути на показання свідків, які проживають у с.Калинове. Прокурор не посилався на наявність жодного іншого ризику, передбаченого ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки, на його думку, відсутні докази, які б доводили наявність цих ризиків.

Заслухавши пояснення захисника, підозрюваного та прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у даному кримінальному провадженні, дослідивши надані сторонами документи, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити клопотання захисника частково з огляду на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що кримінальне провадження стосується подій, які мали місце 19.04.2003р., внаслідок яких від вогнепальних поранень загинув Ландирєв і було спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості Сташевичу. За цим фактом було порушено кримінальну справу, яка кілька разів закривалася, але згодом провадження по ній поновлялося, крім того справа кілька разів розглядалася судом. Останній вирок суду від 27.03.2012року був скасований ухвалою апеляційного суду Луганської області від 09.10.2012р., а справу повернуто прокурору для проведення додаткового розслідування, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін. У зв'язку з набранням чинності новим КПК України відомості про кримінальне правопорушення, кваліфіковане за ч.1 ст. 115 КК України, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.12.2012 року за №12012030530000082.

У межах даного кримінального провадження ОСОБА_1 тримався під вартою з 20.04.2003р. до 29.04.2003р. і з 12.04.2007р. до теперішнього часу, таким чином, загальний час тримання ОСОБА_1 під вартою складає 5 років 8 місяців 15 днів. З 29.04.2003р. до 12.04.2007р. до ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Стороною обвинувачення було доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, а також тим, що сам підозрюваний не заперечує своєї участі у подіях, які мали місце 19.04.2003р., хоча не згоден з правовою кваліфікацією його діянь, дотримуючись іншої, ніж обвинувачення, версії цих подій.

Слідчий суддя не погоджується зі стороною обвинувачення в тому, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки прокурор не зміг зазначити, які саме речі або документи може знищити підозрюваний, тим більше, що кримінальне провадження на даний момент триває вже понад 9 років і сторона обвинувачення мала можливість вилучити та забезпечити зберігання всіх необхідних речових доказів. Не є обґрунтованим у цьому контексті посилання прокурора на те, що підозрюваний продав автомобіль, який був визнаний речовим доказом, адже, по-перше, підозрюваний продав цей автомобіль в період, коли справа була закритою, по-друге, автомобіль не було знищено він існує до сьогодні, хоча і належить іншій особі.

У той же час, з огляду на тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в цьому кримінальному провадженні, та на важливість показань свідків для встановлення істини по справі, слідчий суддя погоджується із прокурором у тому, що існують достатні підстави вважати, що існує ризик незаконного впливу підозрюваного на свідків, що мешкають у тому ж населеному пункті.

При цьому слідчий суддя критично ставиться до твердження прокурора, що запобігти цьому ризику можна лише шляхом подальшого застосування найсуворішого запобіжного заходу тримання під вартою.

У даному випадку слід брати до уваги те, що відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У цьому контексті слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у зв'язку з нерозумною тривалістю запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою констатував порушення п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у багатьох справах проти України, зокрема, як у тих, де загальний строк тримання особи під вартою перевищував п'ять років, як в даній справі, так і в тих, де строк тримання особи під вартою був значно меншим це справи: "Ісаєв проти України" (Isayev v. Ukraine, 28.05.2009; загальний строк тримання під вартою 5років і 10 місяців), "Єлоєв проти України" ("Yeloyev v. Ukraine", рішення від 06.11.2008; період тримання під вартою 5 років і 5 місяців), "ОСОБА_3 проти України" ("Sergey Volosyuk v. Ukraine", рішення від 12.03.2009; 4роки і 4 місяці), "Соловей і Зозуля проти України" ("Solovey and Zozulya v. Ukraine", рішення від 27.11.2008; 2роки і 3 місяці), "Доронін проти України" ("Doronin v. Ukraine", рішення від 19.02.2009; 2роки і майже 1 місяць), "Свєршов проти України"("Svershov v. Ukraine", рішення від 27.11.2008; 1рік і 7 місяців), "ОСОБА_4 проти України" ("Roman Miroshnichenko v. Ukraine", рішення від 19.02.2009; 1рік і 4місяці) тощо.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, якщо спочатку тяжкість злочину та підозра, що особа може втекти чи зашкодити слідству, можуть бути достатніми підставами для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, то чим довше відповідна особа знаходиться під вартою, тим більш вагомими і конкретними мають бути підстави для продовження цього заходу, про що має бути зазначено в судовому рішенні.

Зокрема, у справі "ОСОБА_3 проти України" ("Sergey Volosyuk v. Ukraine", рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини наголосив, "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього увязнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обовязковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою… Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобовязані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями зявитися на судове засідання" (пункти 37, 38).

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (Letellie v France, рішення від 26 червня 1991 р.), "особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п.51).

У контексті вказаних вище стандартів Європейського суду з прав людини та з огляду на те, що в цій справі загальний термін тримання ОСОБА_1 під вартою становить 5 років 8 місяців 15 днів, абстрактні доводи сторони обвинувачення про те, що лише подальше тримання підозрюваного під вартою може убезпечити від настання ризиків, передбачених ст.177 КПК України не можна вважати належно обґрунтованими, оскільки вони не підтверджуються конкретними доказами. При цьому слід взяти до уваги те, що ОСОБА_1 з 29.04.2003 р. до 12.04.2007 р. перебував на підписці про невиїзд і прокурор не навів жодних доказів того, що підозрюваний у цей час порушував умови запобіжного заходу або намагався вплинути на слідство.

За таких обставин у межах даного провадження слід дослідити можливість застосування стосовно ОСОБА_1 альтернативних запобіжних заходів.

Сторона захисту заявила клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, але такий захід не можна розглядати як достатній для запобігання ризику, указаного в п.3 ч.1 ст. 177 КПК України. Зокрема, відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі інші обставини. Зокрема, в даному випадку слід взяти до уваги те, що ОСОБА_1 підозрюється в скоєнні особливо тяжкого злочинувбивства, за яке він може бути засуджений до п'ятнадцяти років позбавлення волі згідно ч.1 ст. 115 КК України. Крім того, ОСОБА_1 має слабкі соціальні зв'язки, зокрема, у нього немає сім'ї чи утриманців, як він зазначив у судовому засіданні, йому надаватиме допомогу мати.

Таким чином, враховуючи те, що особисте зобов'язання є в даному випадку надзвичайно м'яким запобіжним заходом, особисту поруку не можна застосувати через відсутність поручителів, а застава навіть у мінімальному визначеному законом розмірі, який для особливо тяжких злочинів складає вісімдесят розмірів мінімальної заробітної плати, є непомірною для підозрюваного, єдиним можливим і достатнім запобіжним заходом, який можна застосувати до ОСОБА_1, є домашній арешт, пов'язаний із забороною підозрюваному залишати житло з 18.00 години вечора до 08.00 години ранку.

Також, вважається доцільним покладення на підозрюваного ОСОБА_1 згідно ч.5 ст.194 КПК України, обовязків: 1) прибувати до слідчого, який веде досудове розслідування, прокурора, суду за першою вимогою; 2)не відлучатися за межі с.Калинове Попаснянського району Луганської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3)утриматися від спілкування зі свідками по справі: ОСОБА_5 і ОСОБА_6

Не вирішуючи питання про винуватість підозрюваного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. ст. 176-178, 181, 186, 193, 194, 196, 201, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити частково.

Змінити запобіжний захід, застосований стосовно ОСОБА_1, який народився 12 січня 1981 року в с. Кулар Усть-Янського району Якутії Російської Федерації, з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши йому залишати своє житло, розташоване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, у період часу з 18.00 год. до 08.00 год.

Звільнити ОСОБА_1 з-під варти негайно в залі суду.

Покласти на ОСОБА_1 такі обовязки:

1) прибувати до слідчого, який веде досудове розслідування, прокурора, суду за першою вимогою;

2) не відлучатися за межі с. Калинове Попаснянського району Луганської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) утриматися від спілкування зі свідками по справі: ОСОБА_5 і ОСОБА_6

Визначити термін дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, застосованого стосовно ОСОБА_1, а також покладених на нього цієї ухвалою обов'язків до 17 лютого 2013 року включно.

Копію ухвали вручити підозрюваному негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Луганської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.

                     Слідчий суддя                                 М.В.Мазур